Китайгородську ОТГ Кам’янець-Подільського району Юрій Безродний очолює три роки.  За цей час зроблено багато із того, що не вдавалося раніше. Але попереду ще чимало проблем, які потрібно розв’язувати. Тож роботи вистачає — вгору ніколи глянути. І так з дня в день. Та Юрій Васильович все, що обіцяв, старається виконати. Бо, за його словами, ніколи не давав нереальних обіцянок задля того, аби сподобатися людям, а після виборів забути що казав.
 Кожну розпочату справу він прагне довести до логічного завершення. Звичайно, не завжди все складається так, як би того хотілося, є обставини, які не залежать від нього. Але, каже пан Юрій, життя триває. Не вийшло сьогодні, вийде завтра.

Тож конкретні напрацювання щодо покращення інфраструктури сіл та життя людей у Китайгородській ОТГ вже сьогодні стають реальністю. Що саме вдалося і над чим працюють — про це розповідає її керівник:
 — Насамперед скажу, що ми були одними із першопрохідців створення об’єд-
наної територіальної громади. На перших порах ще толком ніхто нічого не розумів, люди скептично ставилися до змін. Тому довелося пояснювати, аргументувати, переконувати, що разом працювати нам буде легше. Тим паче, що держава обіцяла потужну підтримку.
Тож згодом врешті-решт, більшість таки погодилась об’єднатися, і не помилилися. До складу нашої ОТГ увійшло 13 населених пукнтів, де проживають понад 4,5 тисячі людей.
Перші кроки були непрості. Ми вчилися жити і працювати у нових умовах. Аби нікого не розчарувати, старалися не залишати поза увагою жодне село. Найперше, на чому зупинилися, — це капітально відремонтували дах місцевої школи та центральну дорогу в Рогізній. У Колодіївці зробили котельню на твердому паливі. Найпроблемніший відрізок дороги засфальтували, повністю замінили вікна у школі на металопластикові. Визначали разом питання, що потребували першочергового вирішення, і над цим працювали.
За таким принципом діємо і сьогодні. Там, де є будинки культури, також доводимо їх до ладу, аби можна було у комфортних затишних умовах проводити схід села, відзначати свята, влаштовувати концерти, інші масові заходи. Зокрема, у Вихватнівцях, Демшині, Калачківцях, Китайгороді повністю відремонтували приміщення «вогників культури». Закупили нові меблі, музичні інструменти та апаратуру.
Аби покращити благоустрій у селах, створили комунальне підприємство і закупили спецтехніку. Це дало можливість своєчасно вивозити сміття й виконувати інші необхідні роботи за графіком.
Ще у нас є така задумка: у кожен старостат, а їх маємо п’ять, придбати міні-трактор для надання людям різних сільськогосподарських послуг. Приміром, комусь потрібно виорати город, іншому — викорчувати дерево, третьому — засипати яму… Думаю, що реалізувати цей задум зможемо найближчим часом.
Також по максимуму встановлюємо у селах вуличне освітлення, ремонтуємо і проводимо реконструкцію дитячих садків, надаємо матеріальну допомогу багатодітнім родинам та важкохворим, щороку виділяємо по одній тисячі гривень кожному з шістдесяти учасників АТО.
Намагаємося зберегти сільські школи. Доводиться закривати лише ті, де навчається менше 25 учнів. Адже фінансувати такі навчальні заклади із бюджету не маємо права відповідно до закону. Для того, аби підвозити на навчання дітей, у нас є три шкільних автобуси. Тому батьки мають змогу добровільно вибирати найкращу  школу, де буде комфортно навчатися їхнім дітям. Зауважу, що учнів початкових класів і пільгових категорій  харчуємо безкоштовно за рахунок місцевого бюджету.
Це лише окремі факти із того, що зроблено у громаді за три роки, але впевнений — початок непоганий.
У перспективі на наступний рік — спорудження нової амбулаторії у селі Вихватнівці та постановка деяких ФАПів на місцевий баланс, аби можна було їх відремонтувати і надавати людям невідкладну медичну допомогу на місці.
Може виникнути запитання: чому саме у Вихватнівцях, а не у Китайгороді матимемо свою медичну амбулаторію. Поясню. Справа у тім, що село Вихватнівці розташоване у такому місці, куди людям буде зручно добиратися до адмінбудинку та майбутнього медичного центру.
 Звичайно, все, про що я розказав, — результат спільної праці всіх і  місцевих підприємців зокрема, які орендують землі у пайовиків громади і суттєво допомагають нам у наших добрих починаннях.
На завершення розповіді керівник ОТГ дав пораду тим, хто ще думає, чи об’єднуватися, чи ще зачекати. Тут Юрій Васильович стверджує, що дилеми бути не може. По-перше, цього вимагає і закон, і час. А по-друге, чим раніше, тим краще. Бо за об’єднаними громадами — майбутнє.