Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 657

Коли на зустрічі з головою Сатанівської ОТГ Альбертом Собковим хтось запропонував встановити біля його кабінету скриньку, в який відвідувачі могли б залишати свої побажання — своєрідні “листи щастя”, адресовані голові, мало хто сподівався, що ідея приживеться. А тим часом “скринька бажань”, як назвали її працівники об’єднаної територіальної громади вже першого дня засвідчила, що такий неформальний спосіб спілкування припав багатьом до душі.

І не тому, що в листі можна написати те, що іноді в очі не скажеш (недарма ж мовиться, що папір — усе витерпить). Просто виборці, добре відаючи кипучий характер свого голови, який замість кабінету надає перевагу роботі “на свіжому повітрі”, знають, що таким оригінальним способом швидше можна донести свої побажання до Альберта Івановича. Адже, як каже сам голова, в кабінеті — багато не висидиш. Усюди, де кипить сьогодні робота, — на реконструкції школи № 2 у Сатанові чи ремонті котельні Клинівській ЗОШ, на водогонах у Зверхівцях чи Іванківцях потрібне його хазяйське око.
— Що засвідчила “скринька бажань”, і чи не стала вона для вас “ящиком Пандори”? — запитую в Альберта Івановича.
— І так, і ні! — філософськи відказує він. — Роботи, звичайно, додалося. Та до неї мені не звикати. Що порадувало, “циганська пошта” — киває він, усміхаючись, на “проблемну” скриньку, — засвідчила цікаву тенденцію. Якщо спершу люди писали лише про воду, дахи, дороги, то тепер все більше налягають на культурні, я сказав би, духовні потреби. І ми намагаємося, як колись казали, задовольнити ці потреби.
Що це не просто слова, засвідчила яскрава афіша в центрі Сатанова, яка сповіщала про те, що найближчої суботи місцеві жителі запрошуються у селищний Будинок культури на безкоштовний спектакль обласного музично-драматичного театру імені Старицького. Всі витрати взяла на себе ОТГ яка, виявляється, може дозволити собі таку “розкіш”, позаяк виграла грант в Українського фонду культури 420 тисяч гривень. Тож тепер, згідно з договором із обласним театром, шедеври української класики побачать на своїй сцені не лише сатанівці, а й жителі Іванковець, Юринців, Клинового.
— Театр іде на периферію! — тихо зауважую я.
— А чому б ні! — погоджується зі мною Альберт Іванович. — Бачили б ви очі людей, які звікували, а в театрі — не були. А тут корифеї сцени завітали до них мало що не додому — в сільський клуб!
Чи іншу подію взяти, яка, завдяки гранту від Українського культурного фонду, мала місце 4 листопада. Цього дня на очах у всього містечка відбулася реконструкція подій 1651 року, коли козацькі війська під проводом Богдана Хмельницького здобули, здавалося б, неприступну Сатанівську фортецю. Здобули з допомогою сатанівчан — пращурів сьогоднішніх жителів селища, які, виснажені польським гнітом, відкрили міську браму козакам. Саме цей епізод і відобразили реконструктори — актори Копичинецького народно-драматичного театру “Копичинецькі гармаші”. В реконструкції взяли участь зодягнені в козацькі обладунки “лицарі” з усього Поділля, а головне, до історичного “дійства” змогли долучитися всі бажаючі, переодягнувшись у тогочасні однострої, які люб’язно надавали актори. А на завершення свята всіх частували автентичним козацьким кулішем, смаженою картоплею, канапками та трав’яним духмяним чаєм, приготованим за старовинним козацьким рецептом. Чудовим завершенням святкування перемоги козацького війська в бою під Сатановим, стала величезна ватра, довкола якої, плече до плеча, зійшлися сотні сатанівчан. ...Подумалось, отакої згуртованості нам би не лише у свята, але й у будні.