Ще не так давно мало не в кожному сільському дворі була криниця, та й кожна вулиця мала свою. Не думали не гадали селяни, що з часом вода «втікатиме» з колодязів, що її нестача обернеться гострою проблемою для їхніх територій.

Тож цілком виправдано, що відразу після створення Наркевицької об’єднаної громади насамперед взялися за прокладання водогонів, які й мали стати порятунком для села при природному дефіциті води.
— І сьогодні можемо підбивати підсумки: Наркевичі, Шмирки, Личівка, Пахутинці, Чернява вже повністю забезпечені водою. У цьому році завершимо роботи з прокладання водогону в Юхимівцях, Глядках. Роботи такі проведені у половині села Сергіївка, дві черги водогону прокладені у селі Бубнівка, що обійшлися по півтора мільйона гривень, запланована тут ще й третя черга водогону, адже протяжність села чималенька, — розповідає голова Наркевицької об’єднаної територіальної громади Любов Гула. — І якщо розпочиналися роботи в одному селі, до прикладу, то відразу зверталися жителі інших: чи не забудемо про них? Коли до них дійде черга?
Ті, хто приєднався до центральних водогонів і вже мають в оселях воду, почуваються щасливими.
Далі охопимо роботами Баглаї, у Трительниках — другу половину села, у Новоленську також продовжаться роботи, щоб завершити їх у цьому році.
На наступний рік маємо чотири проекти: третя черга водогону в Бубнівці, друга черга у Дзеленцях, друга черга в Сергіївці й Копачівці. Після реалізації цих чотирьох проектів уже до кожного села громади буде підведена вода. Складну проблему таким чином розв’яжемо. Посухи можемо не боятися, — підсумовує Любов В’ячеславівна.
Для реалізації цих проектів залучаємо різні джерела фінансування — кошти обласного, місцевого бюджетів, соцеконому.
Всі ці об’єкти плануємо в наступному році завершити, — додає Любов В’ячеславівна. — Крім того, маємо намір перекрити школу в селі Бубнівка, де навчається майже 100 учнів. Сподіваємося, що кошти зі Служби автомобільних доріг будуть спрямовані на ремонт 3400 метрів дороги у Баглаях і Трительниках. Будемо домовлятися, щоб на цю ділянку використали й митні кошти. Проблема з дорогами стає все більш болючою й ми зобов’язані шукати шляхи її розв’язання.
— Для благополуччя наших людей, наших рідних сіл хочеться зробити якомога більше, — ділиться думками керівник об’єднаної громади. — Дуже шкода, насправді, що багато сільських жителів від’їжджають на заробітки за кордон. Високих зарплат запропонувати не можемо, відповідно — гостра нестача кадрів.
Попри те, там, на чужині, нас вважають людьми другого сорту, хто б що не казав. Там українці безправні, працюють ненормований робочий день, умови — дуже важкі. Я вірю, що чим більше буде позитивних змін, то їх належно й оцінюватимуть. Більше будуть повертатися до свого, рідного. Тут, вдома, усі разом ми маємо дбати про дітей, онуків, своє село.