Ці слова, що належать другому президентові незалежної України Леоніду Кучмі, прозвучали на Радіо Свобода в інтерв’ю з редактором інформаційних програм Іриною Штогрин. Тож пропонуємо читачам «ПВ» кілька цікавих думок Леоніда Даниловича про Україну сьогодні і її здобутки за час його президентства.

На запитання п. Ірини «Що саме, на вашу думку, є головними здобутками України за роки незалежності?» Леонід Кучма відповів: «По-перше, держава вистояла. Навіть у надскладних умовах зовнішньої агресії Україна не здалася. Триває боротьба за поновлення територіальної цілісності, не рухнула економіка, створена нова армія.
По-друге, народилася нація, яка усвідомила себе. Сформувалося громадянське суспільство, яке багато в чому випереджає владу та еліту.
По-третє, Україна зберігає підтримку цивілізованого світу. Всупереч деяким прогнозам, «втома від України» не настала. Ми лишаємося важливим елементом збереження світоустрою, що існує.
«Які найбільші «три помилки» були допущені за роки незалежності, які тепер треба виправляти?»
«…Те, як ми відмовилися від ядерної зброї та підписали Будапештський меморандум без справжніх гарантій безпеки від усіх великих держав. Ми (і я, і попередня влада, яка й розробляла цей документ) виявилися не готовими до того, що у світовій політиці такого рівня обіцянки можуть бути порожніми, що можливе таке лицемірство та цинізм.
Те, як владою була згаяна енергетика нації після Помаранчевої революції, як бездарно проводилася кадрова та економічна політика у 2005-2006 роках. Це привело не лише до ганебного падіння темпів зростання, але й до зневіри та апатії народу. Історичний шанс тоді було втрачено.
Те, що Януковичу дозволили узурпувати владу в 2010 році, призвело до насильства над Конституцією, скасування політреформи, підписання Харківських угод, зрештою, і до відмови від асоціації з Євросоюзом.
Якби суспільний спротив почався у момент цього фактичного перевороту, можливо, його наслідки були б не такими тяжкими».
У відповіді на запитання Ірини Штогрин: «Що саме ви визначаєте, як здобутки вашого президенства, а що не вдалося?» – Лео- нід Кучма сказав: «Найголовніше – мир, причому як всередині держави, так і на її кордонах. Ми зберегли суспільно-громадянське порозуміння. Припинили релігійну війну. Без єдиної краплі крові пройшли Помаранчеву революцію. А також дали відсіч першим спробам «промацати» нас на слабкість. Я маю на увазі Тузлу, після якої Росія десять років утримувалася від агресивних дій проти нас.
Не менш важливим було те, чого ми домоглися в економіці, за десять років пройшовши стрімкий шлях від абсолютної катастрофи початку-середини 1990-х років до абсолютних же рекордів зростання у 2004-му. Це справді було українське економічне диво.
І це має пряме відношення до третього досягнення мого президентства. Я маю на увазі перетворення українців на народ, який відчув, що він здатен перемагати, що йому є за що поважати себе. Думаю, що це відчуття гідності лягло в основу Помаранчевої революції. Як би не ставились до Помаранчевої революції, це само по собі важливо. І тим важчим було подальше розчарування «помаранчевої» нації «помаранчевою» владою.
А що не вдалося, то це насамперед ті реформи, які були потрібні, але обмаль часу та спротив не давали можливість їх завершити.
Загалом тоді в країні було ще стільки проблем, що вистачало не на одного президента і не на один уряд.
Цих проблем не менше й сьогодні. Якщо не більше!
«Які фактори зараз найбільше гальмують розвиток України?», – поцікавилася Ірина Штогрин.
«По-перше, війна. Вона забирає життя найкращих, тих, хто у мирний час, напевне, був би на самому вістрі змін. Уже не кажу про такі потрібні ресурси та кошти, які країна змушена витрачати на оборону.
По-друге, спроби все звалити на війну. Прикриватися війною, щоб не проводити рішучих реформ, виправдовувати проблеми з прозорістю дій влади, свободою слова, бізнесу і таке інше.
По-третє, спроби діяти так, ніби війни немає. Дозволяти собі «роз’їдати» державу популізмом, внутрішніми сварками, корупцією. Брехати виборцю. Розкрадати державу. Це завжди неприпустимо. Але красти в держави, яка воює, – це мародерство.
І насамкінець п. Ірина запитала Леоніда Даниловича: «Як зупинити війну?»
«…Спробувати зупинити війну можна, перейшовши у рішучий військовий наступ. Охочих зробити це на словах у нас багато. Сподіваюся, вони розуміють, що насправді ми воюємо не з ОРДЛО, а з Росією. Тому результат таких кавалерійських атак буде передбачуваним і для нас невтішним, відповів президент. – Лишається одне – домовлятися. Шукати мир у компромісах. Цим цілям слугує «нормандський формат» більше чотирьох років. Варто порівняти інтенсивність бойових дій тоді та тепер…»