Свята любов до своєї Батьківщини. Тільки ще більш свята – до правди. Тому свою Вітчизну, а також владу можна й навіть потрібно правдиво критикувати, але ніколи не можна обманювати.
Любов до Вітчизни породжує Героїв. Та сліпа, з заплющеними очима любов спотворює психіку, виправдовує будь-які злочини в досягненні мети, не рахується з мораллю, совістю і людьми, приводить до влади негідників; створює покровительство, що унеможливлює боротьбу зі злом, руйнує економіку, веде до провалу реформ, хаосу в державі і втрати незалежності.
Саме такий шлях побудови нині обрала Україна, забувши, що держави будуються через самовизначення, самозабезпечення, самостійність, у мирній співпраці з сусідами, економічними показниками, обов’язково – на фундаменті свого правдивого історичного минулого.
До прикладу, після Великої Вітчизняної війни (чи була ця війна нашого народу з фашистською Німеччиною і її вирішальне значення в закінченні Другої світової може заперечувати лише злісний фальсифікатор історії) Україна виступила фундатором ООН і стала повноправним її членом, увійшла до першої десятки країн світу за рівнем економіки і життєвим рівнем народу загалом, розвивала освіту та медицину, була на третьому місці за оборонною здатністю, не мала боргів. Задумаймося. Куди все це зникло? Хто допоміг нам усе зруйнувати?
Існує небезпечна істина: «Найнебезпечніший ворог той, який прикинувся другом. Державами, як і людьми, керують інтереси…» Тож слухати поради друзів, без аналізу, дуже небезпечно.
Не варто слухати та виконувати поради держав, які, вбачаючи в Україні свої вигоди, заводять її в страшну боргову яму. Необхідно не відвертатися від дійсності, не хвалитися там, де не потрібно, а гучно бити на сполох, а не гучно святкувати.
Гучне святкування на руїнах економіки, де борги рівняються ВВП, нагадує видовище танцю українського гопака, де його виконавці танцюють без штанів, щоб відвернути увагу від дійсності. А нині маємо обвал гривні, ріст цін на продукти, комунальні тарифи, не завжди корисні реформи та зубожіння народу загалом.
27 років цілком достатньо, щоб зробити щось корисне для народу та будівництва незалежної держави, за яку ми проголосували на референдумі 1991 року. Тож припинімо лаяти минуле і придумувати те, чого насправді не було. Адже воно наше. Його творили батьки, пам’ять про яких маємо шанувати. Не можна глумитися над їхнім прахом і тішитися, що займаємо лідируючі позиції за кількістю дорогезних автівок, мільйонерів і мільярдерів, які нахабно наживаються на кращих синах України, що перебувають на сході.
Тож схаменімося, розплющмо очі і побачимо, що народ і держава у відчаї. Перестаньмо торгувати святою землею, чіпати мовне питання, релігію, де Божі закони, яких ми не знаємо. Гляньмо в глибину історії, саме ці питання часто ставали причинами розколу і війн. Отож варто учитися в історії, думати про своє майбутнє і майбутнє дітей.
Gismeteo 
