З усіх територіальних громад області Грицівській випала чи не найскладніша доля. На те є певні причини. Перша — ОТГ утворено із сіл двох районів: Шепетівського та Полонського. А це завдає зайвих труднощів, які нині ще не повністю врегульовані законодавчо. А ще Грицівській громаді у спадок дісталась велика соціальна інфраструктура, яка до об’єднання була комунальною власністю районної ради.
— Ніби і є надходження до бюджету, але утримуємо такі установи, як лікарня, бібліотека, Будинок культури, пожежна частина, позашкільний навчальний заклад — школа сприяння здоров’ю, музична школа, інклюзивний центр, — розповідає голова територіальної громади Людмила Тіфенбах.
Грицівська ОТГ переживає період самоутвердження. Потрібно на ділі доводити її життєздатність.
Що стосується соціальних і культурних закладів, то тут теж є свої нюанси. З часів Макара Починка Гриців планувався на перспективу. Його центр організований дуже своєрідно. Зручно розташовані магазини, пошта, аптека, банківське відділення, автостанція, Будинок культури, зони відпочинку і само собою адміністративна будівля. До всього життєво необхідного рукою подати. Плануванню може позаздрити будь-який населений пункт Хмельниччини. Але спробуй утримай таку махіну власним бюджетом! Добре, що грицівчанам пощастило з головою. На виборах Людмила Тіфенбах перемогла з величезним відривом. Тепер у її підпорядкуванні замість двох населених пунктів є 15!
Уродженка Грицева не новачок в царині самоврядування. Дванадцять років працювала секретарем селищної ради, зараз третю каденцію головою. Корінням вона тут, серцем і думками теж тут. Нікуди звідси перебиратися не збирається. Як знак провидіння сприймає нове випробування владою.
Своїх опонентів перемогла завдяки тому, що має чіткий образ майбутнього і їй довіряють люди. До того ж, вона — харизматичний лідер. Гарна, енергійна і розумна. Цікава у розмові і результативна в ділах. Про таких кажуть: «народжена під щасливою зіркою». За що не береться, усе в неї виходить.
В улюбленців долі завжди багато заздрісників. Декому привижається, що вони теж могли би щось очолити. Однак їм чомусь не пощастило. Замість того, щоб впрягатися у плуг, шукають блохи і намагаються презентувати їх у номінації слона.
Людмила Василівна обурюється:
— Чому дорослі парубки під тридцять років замість того, щоб працювати на благо своєї малої батьківщини розповсюджують нісенітниці?
— Живемо в епоху Інтернету, — заспокоюю я, — кожна людина, яка не встигла самореалізуватися, претендує на щось більше, чим є у реальному житті, а також прагне до перевищення своєї компетенції і влади, яку розуміє, як безвідповідальність і необмеженість у повноваженнях. Такий другий закон Сиріла Паркінсона.
Хтось організовує кооперативи, хтось розчищає хащі і зарибнює ставки, а хтось непокоїться, ніби в нього в одному місці шпичка застрягла.
Людмилу Василівну влада не зіпсувала аніскілечки. Вона така ж відверта і щира, як рік тому. Працює на благо громади і кожного її члена особисто. Як жінка, намагається навести в усьому лад. На прийом до неї немає черг! І це видатний показник. Щоб там хто не балакав, а вона хвилюється за рідний Гриців. Вкладає в нього душу. Від того він стає ще ошатнішим і привабливішим. Ось місце, де справді легко можна відкрити власний бізнес без корупції і нудної тяганини!
Як на мене, кому Гриців сподобався з першого погляду, найяскравішим діянням Людмили Тіфенбах є спорудження церкви в самому сакральному місці, де раніше стояла самохідна установка. Тепер селище має своє духовне серце. Воно пульсує, як живе, і випромінює довкола енергію. Сюди з добрими намірами може прийти кожна добра людина, а лиха — покаятися.
Я теж переступив поріг і, помолившись Всевишньому, попросив у нього удачі для славного Грицева.
Бо він таки заслуговує на успішне майбутнє. Селище інакше і не назвеш, як перлиною на Хоморі. Мальовничій і загадковій річці, в яку, глянувши один раз, неможливо не закохатися.
Gismeteo 
