відтепер можна у селі Андріївка, що на Ярмолинеччині. З ініціативи настоятеля місцевого храму отця Віктора та Тарасівського сільського голови (до сільської ради входять два села: Андріївка і Тарасівка) Андрія Барана, за підтримки небайдужих тут облаштували купіль. На Водохреща, під час урочистого відкриття, його освятили, й чимало охочих уже спробували на собі цілющі властивості джерела, що б’є більше сотні літ.
У цій місцині, розповідає сільський голова, ще з 1906 року стоїть кам’яна капличка, яка, до слова, збереглася в первісному стані, без жодних реставрацій. За легендою, збудована вона на честь доньки одного місцевого багатого хазяїна – Анни. Випасаючи у спекотний день під лісом корову, вона заснула на камені і її вкусила змія. За життя дівчини боролися три дні, втім врятувати не змогли. Згорьований батько звів у пам’ять про неї цю споруду. Гіпсовий образ дівчини зі змією в ногах теж донині стоїть у капличці, яку, за розповідями старожилів, вандали намагалися зруйнувати аж три рази, але кожного разу їм перешкоджала невидима сила. Щороку на Іллі (храмове свято у селі), Андрія та Водохреща батюшка святить джерело біля цієї каплички, бо дуже там хороша вода. Її цілющі властивості та неймовірну м’якість можна пояснити і з наукової точки зору: тут свого часу добували кремній, тож ним і збагачена вода.
«Біля розлогої липи на обгородженій території каплички криниця, вода з якої стікала у невеличкий жолобок, а уже з нього у ставок, – розповідає Андрій Анатолійович. – Ми ж за тим жолобком викопали котлован, розміром три з половиною на чотири метри з двох боків обклали панелями, а з двох обложили каменем. Тепер туди тече цілюща водиця. Зараз воно все обростає зеленим мохом – за кілька років буде неймовірно красиве місце. Поміняли тин, встановили, хрест, стіл, лавочки, на місці колишніх корчів посадили ялинки. Допомогли директор підприємства, яке орендує у нас більше 1000 га землі «Гером-Інвест Ярмолинці», Анатолій Посвістак та приватний підприємець Юрій Дячок. На Водохреща майже дві сотні людей з обласного й райцентру, й з інших населених пунктів теж купалися. Враження неймовірні! Тут завжди така особлива атмосфера: зовсім не ловить мобільний зв’язок, а який би не приїхав втомлений, прийдеш до каплички, змочиш руки й чоло у джерельній воді – як на світ заново народився!»
Взагалі у селі шанують духовні традиції. У приміщенні колишньої церковно-парафіяльної школи, що слугує нині за церкву (храм не зберігся), відправляють служби. Змалку запам’яталися Андрію Анатолійовичу всі релігійні свята у рідному селі, надто ж – Іллі. І нині на посаді сільського голови робить усе можливе, аби традиції не занепадали, і свят для односельців старається якомога більше організувати. От тільки не знає рецепту, що зробити, аби села не вимирали, молодь не виїздила. До слова, він – наймолодший сільський голова у районі – йому лише 28. Очолив сільську раду у 2015-му, до цього п’ять років працював у ній бухгалтером.
З гіркотою констатує, що зникають, на жаль, з мапи України села. Он в Андріївці вже двадцять п’ять мешканців залишилося, немає навіть магазину. Хоч добротні сільгоспприміщення збереглися. Пустують. Навіть водонапірна башта є. В цілісності. Будинок культури слугує виборчою дільницею, а ще – місцем, де роблять поминки. За останній рік у двох селах народилося лише троє немовлят, а померло 14 жителів. На два села 145 дворів і 265 чоловік, це вже навіть з тими зареєстрованими, які за фактом не проживають. Не чутно дитячого щебету – дев’ятирічку уже літ п’ять як закрили. Нині шкільний автобус довозить дошкільнят і 22 школярика до Солобковецької школи.
Найбільшою проблемою Андрій Баран вважає відсутність транспортного сполучення: «Вже років два, як не ходить до сіл рейсовий автобус – не рентабельно перевізнику. Ну як ти його змусиш? Не придумала держава механізму заохочення. Я б і сам ладен якусь частину доплачувати, ніхто не погоджується. До райцентру від нас близько двох десятків кілометрів, до обласного – п’ятдесят. Хто дужчий, йдуть за три кілометри до траси, звідти можна добратися: кам’янецькі, чернівецькі, віньковецькі автобуси; хтось машину має, дехто змушений наймати автомобіль, але ж дешевше в рази білет оплатити, аніж автомобіль заправити. Як добиратися людям до лікарень, на базар? Раз на тиждень приїздять до нас, так би мовити, «купці»: доставляють людям товар на замовлення, працює у Тарасівці невеличкий магазин. Є ФАПи, кошти на першу медичну допомогу виділяє сільська рада. Функціонують бібліотека, клуб».
Загалом, констатує сільський голова, дотаційна у них лише галузь культури, та й то тільки – зарплатня працівникам. А так справляються самі, бо мають прекрасних партнерів – «Гером Інвест», які, окрім сплати податків, допомагають технікою, тож є і чим дороги розчистити, й щебінь чим вивезти й т. ін., забезпечили роботою місцевих жителів. Є майже десяток підприємців, які збагачують місцевий бюджет.
Та й за свою першу каденцію молодий, проте перспективний сільський голова зробив уже чимало. Певно, знаковий він, Андрій, для Андріївки і Тарасівки. Щось не подумавши, назвали з дружиною Ольгою маленького синочка, якому у березні два рочки сповниться, Тимофієм – Тарасом треба було! Жартую, звісно. А якщо чесно, то мають уже всі жилі вулиці освітлення, й дороги відремонтовані, бо, каже, нащо того світла, як баюри по коліна. На поточний ремонт лише центральної дороги витратили 165 тисяч гривень. Взяли двох працівників, ставку на двох розділили, які відповідають, так би мовити за благоустрій: прибирають, обкошують кладовища, розчищають вулиці й ті ж кладовища від аварійних дерев і т. д., словом, роблять все, що раніше вирішувалося суботниками. Зробили сходи біля сільської ради, замінюють підлогу в клубі… Словом, трудяться, стараються… Бо ж є для кого: вже цього року більше народилося, як торік. Такі мальовничі ті села, такі гарні, такі трудящі люди у них, та от чомусь не направлена державна політика на відродження колиски. Може, допоки?
Незабаром Андріївка й Тарасівка стануть частинкою великої ОТГ, тож, впевнені, хоч якісь перспективи відкриються. «За ОТГ – майбутнє», – констатує Андрій Анатолійович. А ще – за молодими перспективними кадрами і згуртованою ними командою. Бо Андрій Баран свою команду хвалить.
Gismeteo 
