Хто б там що не казав, а дива в Україні таки трапляються.

Ось, наприклад, перший тур президентських перегонів. Точнісінько до 1 квітня – Дня сміху – отримайте веселого шоумена лідером на проміжному фініші. Або продовження теми – 21 березня. Саме цього дня Ісус Христос в’їхав у Єрусалим на ослиці. А Володимир Зеленський тріумфально зійшов на найвищий престол в Україні за підтримки юрби тих, кого в нас вважають «молодими інтелектуалами».
Я до них не належу, а тому не відаю чим і як вони думають. Мені достатньо простих аналогій. Усе пізнається в порівнянні, а про наміри найліпше судити за результатами. Наведу кілька загадкових див з минулого. Після отримання Україною незалежності потрібен був очільник, який розбирався би в ідеології. Для того, щоб її переформатувати. Такий знайшовся – Леонід Кравчук. У своїй царині він не одного собаку з’їв.
На другому етапі необхідно було «передати» серйозну промисловість у руки новоспечених «ефективних власників» і занапастити військово-промисловий комплекс. Очільник найкрупнішого державного концерну оборонного значення, якого пізніше назвали «батьком олігархів», дуже підійшов на цю роль.
Фінансист Віктор Ющенко, засукавши рукави, почав з краху найкрупнішого банку під промовистою назвою «Україна». Іншим вітчизняним фінансово-кредитним установам теж дісталося на горіхи.
Віктор Янукович уособлював амбівалентність правосуддя. Для одних громадян – судова тяганина з невизначеним терміном, а для інших – «братки», які віджимали власність і вибивали борги за лічені години. Рейдерство стало буденним явищем. Чи піднялися би люди на майдан проти іншої кандидатури?
Вочевидь, кожного вели на найвищу посаду заради певної мети і відповідно до його психотипу. Магнат Петро Порошенко виконав підготовчу роботу: ослабив українських олігархів. Таких як Дмитро Фірташ, Костянтин Жеваго, Олександр Ярославський, Сергій Курченко, Геннадій Боголюбов, Ігор Коломойський...
Настала пора остаточно зачищати Україну від одіозних персон. Народ їх експропріацію й остракізм сприйме на «ура».
Це буде найкраще шоу за всі роки незалежної України. Воно потребує спеціаліста з почуттям гумору, аби реальне дійство не виглядало жорстоким. Ристалище відбуватиметься, передусім, в аграрному та енергетичному секторах і, з великою ймовірністю, закінчиться перемогою транснаціональних корпорацій, які чекають на здобич за кулісами. Набагато вигідніше і надійніше управляти активами напряму, ніж через посередників. Буде після того ліпше чи гірше? Можна глянути на досвід країн Південної Америки. Реальні власники України, очевидно, і є прихованими спонсорами політичних комбінацій та фігур.
Вибори Президента показали, що громадяни ставляться до найвищої посади несерйозно. Їх цілком влаштовує несамостійний у прийнятті рішень глава держави.
Ну а насамкінець – про диво у сусідів. Кілька років тому Володимир Путін надів корону Російської імперії на голову комедіанта Геннадія Хазанова. Наслідуємо чи танцюємо під чужу дудку?