Курси валют

Однією з головних причин неякісних рішень у нашому представницькому органі є відсутність у депутатів професійної аналітики щодо тенденцій на регіональному ринку праці та впливу на цей ринок комунальних закладів освіти.

Останнім часом зростає непомірний тиск освітянських закладів із метою збільшення бюджетного фінансування регіонального замовлення, яке формується «зі стелі», без жодної обґрунтованої заявки від територіальних громад області, а тим паче гарантій працевлаштування. Виділяючи кошти з обласного бюджету з цією метою, ми неефективно витрачаємо гроші наших платників податків. Якби це довелося робити нам, як власникам особистих ресурсів, то добре порахували б, чи варто фінансувати те, що є збитковим або зайвим.
Актуальність цього питання набирає значимості особливо в умовах проведення реформи децентралізації, коли обласна рада повинна готуватися до свого перезавантаження. Адже ОТГ мають визначити, які саме повноваження, майно, ресурси делегують обласній раді для виконання об’єднавчих функцій, а які потрібно передати на базовий рівень чи ліквідувати.
Днями в обласній раді Український Інститут Майбутнього провів презентацію дослідження «Майбутнє університетів». За кількістю ВНЗ у розрахунку на мільйон населення Україна посідає перше місце в Європі. Хоча кількість випускників шкіл щороку продовжує зменшуватися на 8,3 відсотка. При цьому державне фінансування на вищу освіту в Україні складає 1,9 відсотка ВВП. У той час — в Польщі — 1,2, Німеччині — 1,3 відсотка. Європейські університети більше схожі на наукові інкубатори, кампуси, що тісно співпрацюють на замовлення роботодавців, які їх і фінансують. Разом з тим, зростає кількість українських студентів за кордоном — 85 тисяч. 
Хмельницька обласна рада внаслідок розпилювання бюджетних коштів на вісім своїх комунальних закладів освіти, утворила демпінг на ринку здобуття вищої освіти через дублювання паралельних спеціальностей у своїх комунальних вишах, яких достатньо готують національні заклади освіти області за державним замовленням. При цьому наша область має одну з найнижчих часток вступників, які зараховані до ВНЗ своєї області — 38 відсотків. Вінницька — 65, Тернопільська — 58 відсотків.  Окрім того, маємо найгірше сальдо по Україні, разом із Донецькою областю, виїзду випускників шкіл за межі області — 2117 чоловік.
Слід самокритично визнати, що в області небезпечний професійний дисбаланс. Велика кількість людей із вищою освітою не може знайти роботу. На обліку в центрі зайнятості майже 70 відсотків безробітних мають вищу освіту, часом і не одну.
А ми щороку продовжуємо збільшувати бюджетне фінансування тих спеціальностей, які не будуть затребувані.
Потрібно змінювати парадигму розвитку вищої освіти області, виходити з зони комфорту, бо з часом це буде робити важче і під протестами. У цьому контексті постає питання необхідності об’єднання або приєднання ВНЗ та припинення фінансування тих професій, які готуються за кошти державного бюджету.
У нашій області функціонує два національних університети — Хмельницький та Кам’янець-Подільський ім. Огієнка з 98 акредитованими спеціальностями та щорічним ліцензованим обсягом майже п’ять тисяч студентів. Половина місць — це гарантовані державою бюджетні місця. Жоден із університетів не може набрати на навчання студентів згідно з ліцензованим обсягом. Причини на поверхні:  демографічна криза;  закордонне навчання;  дублювання підготовки кадрів  комунальними вишами.
Провівши моніторинг комунальної освіти інших областей України, ми відзначаємо наступне:  жодна обласна рада, окрім Хмельницької, не здійснює фінансування тих спеціальностей, яких вдосталь готують національні університети області; обласні ради, представляючи спільні інтереси територіальних громад, фінансують лише регіональне замовлення на підготовку кадрів середньої ланки — вчителя молодших класів, вчителя дошкільної освіти, медичну сестру, фельдшера, акушерку, бібліотекаря та музично-педагогічного працівника.
Безконтрольність призвела до того, що ми вже за кошти обласного бюджету готуємо менеджерів, фотографів, спеціалістів готельного, ресторанного бізнесу, психологів, юристів, бухгалтерів і ще 10 спеціальностей. Їх в достатній кількості випускають національні університети та виші інших форм власності. При цьому   ми замовчуємо той ганебний факт, що навчання в наших комунальних закладах значно завищене і не витримує жодної конкуренції. Для обласного бюджету воно обходиться в 3-5 разів дорожче, ніж в національних університетах. Чи допустив би подібне марнотратство справжній господар? Адже щороку ми виділяємо на вказані цілі понад 100 мільйонів гривень.
Замовчуючи це питання, ми породили значне перевиробництво кадрів з дипломами, маємо проблеми працевлаштування і штовхаємо випускників до пошуку роботи за межами країни. 
Необхідно оптимізувати мережу вищих навчальних закладів, повернути їх у правове поле, надати їм чітке розуміння свого майбутнього, яке передбачає повну відмову від бюджетного фінансування тих спеціальностей, які невластиві комунальній освіті і повністю задовільняють потреби регіону національними університетами. При цьому, поважаючи право комунальних вишів на автономію, дозволити їм підготовку інших спеціальностей на контрактній (договірній) основі, конкуруючи з іншими навчальними закладами. А вивільнений фінансовий ресурс спрямувати на зміцнення матеріально-технічної бази професійно-технічної освіти області, яка має значну нестачу коштів, заборгованість із виплати заробітної плати, скорочення.
Відвідуючи наші ПТУ, робимо сумний висновок — матеріальна база — на рівні вчорашнього дня. Вона не відповідає запитам роботодавців та вимогам ринкової економіки. Жодного найсучаснішого комп‘ютера, верстата, автомобіля, трактора, комбайна, швейної машинки і т.д. А учні училищ вимушені власним коштом купувати пальне, матеріали, інструменти, інше.
Висновок: якщо бажаємо наповнити ринок праці висококваліфікованими кадрами, повинні кардинально зміцнити технічну базу наших училищ та підвищити престижність робочих спеціальностей.
Як заявила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, внаслідок популізму в освіті стався значний перекос. Економіка України потребує кваліфікованих кадрів робочих професій, а в нас 80 відсотків випускників шкіл вступають у ВНЗ і лише 20 відсотків отримує професійну освіту. В країнах Євросоюзу  все навпаки: лише 30 відсотків випускників навчається в університетах і 70 відсотків здобувають професійну освіту.
І на завершення. Щоб обласна рада залишалася авторитетним і відповідальним суб‘єктом місцевого самоврядування, має бути стратегічне мислення. А для цього нам не потрібно відхилятися від власних повноважень, забігаючи на державне поле. Окрім неефективного використання власних ресурсів це неминуче призведе до конфліктів як в самих колективах, так і в області вцілому.