Зізнаюся чесно, останнім часом мене від українських політиків починає нудити.

Жоден з них не має конкретної програми порятунку держави і народу. Усі годують «електорат» різними нісенітницями й обіцянками. У кожного біографія з червоточинкою. Той десь прокрався, той був фігурантом скандалу, того готували для нас за кордоном, а той взагалі ні бе, ні ме, ні кукуріку.
Як на мене, партії нагадують не команди однодумців, а клуби осіб, зацікавлених у отриманні посад і пограбуванні народу. Підозру викликають шалені суми, які їхні члени вкладають у вибори. Хто їм дає такі кошти і під які зобов’язання? Попередня практика показує: саме прості українці в кінцевому підсумку розраховуються за політичні шоу тим, що постають перед підвищенням цін, комунальними тарифами і продажем державних підприємств.
Аби надати дійству драматизму, його режисери і сценаристи, яких у цій сфері називають «політ- і піар-технологами», традиційно будують сюжет на протистоянні. Нині – між колишніми скомпроментованими «професіоналами» і теперішніми «дилетантами» без заслуг та авторитету. Чим більше ті виступають у ЗМІ і роблять конкретні кроки, тим сильнішою стає тривога за майбутнє рідної держави та народу.
Однак не все так безнадійно. Бог таки милосердний і розмовляє з тими, хто вірить в нього мовою обставин. Тому послав мільйонам українцям добре знамення там, де вони його найменше сподівалися. Маю на увазі перемоги дорослої і юніорської збірних України з футболу. Перша поклала на лопатки з рахунком 5:0 збірну Сербії, яка входить до топ-списку команд планети, а друга виграла у фіналі юніорського чемпіонату світу у збірної Республіки Корея – батьківщини «Хюндая» і «Самсунга» На пропущений після сумнівного пенальті м’яч українські парубки відповіли трьома неймовірної краси голами з гри – 3:1.
В обох поєдинках наші витязі переважали суперників за усіма компонентами гри настільки, що це сприймалося, як справжнє диво. Де вони взялися у державі, футбольне господарство якої зруйноване гірше, ніж у повоєнне лихоліття? Чимало відомих клубів припинили своє існування, інші переповнені заробітчанами з Африки, Азії та Латинської Америки. Що ще сказати про негаразди, коли чемпіон України змушений поневірятися й орендувати стадіони для своїх виступів.
Очевидно, є таки на наших багатостраждальних теренах здібні молоді виконавці та вітчизняні наставники, якщо Україна змогла випередити такі визнані футбольні держави як Німеччина, Великобританія, Франція, Іспанія, Хорватія, Нідерланди, Італія, Португалія, Мексика, Бразилія, Аргентина та Уругвай.
А, може, це футбольні вболівальники самовіддано просили Бога про перемогу? Тоді їхній приклад гідний наслідування. Давайте гуртом щиро молити нашого батька небесного про лад і благополуччя в Україні, про захист від зовнішніх агресорів, про суворе покарання винуватців нинішньої руїни і занепаду, про кращу долю для всіх чесних і працьовитих людей.
Бо на тих, які під примарними гаслами зграями рвуться до влади на крадені або позичені гроші, за допомогою брехні, підкупу і обливання брудом своїх суперників, – годі сподіватися!