Перед зустріччю голова Розсошанської ОТГ Василь Дячок попросив: «Говорімо не про успіхи, а про проблеми, які заважають. Так буде цікавіше вашим читачам і моїм колегам».
Особисто мені такий підхід сподобався. Я вихований у часи, коли в суспільстві інструментами вдосконалення вважалися критика і самокритика.
А тепер на різноманітних тренінгах, праведених за гранти, інструктори вчать тільки бахвалитися. Зробив на копійку, а верещи про це так, щоб тебе було чути на весь світ.

Самовизначилися серед перших
Василь Володимирович навпаки, вважає критику стимулом до пошуків і розвитку. Його авторитет тримається передусім на тому, що дивиться на будь-яку справу з точки зору громади. Він був першим і поки що єдиним керівником ОТГ, на захист якого люди вийшли на протестні акції. Їх обурила сфабрикована брутальним способом проти Василя Дячка кримінальна справ. До слова кажучи, її ініціатори досі не покарані.
– Що дало поштовх вашій громаді до самоорганізації?
– Передусім хотілося більшої незалежності, аби навести лад на своїй території. А по-друге, голова Кабміну обіцяв дати нашій новоутвореній ОТГ 4 мільйони на розвиток. На той час наш бюджет становив 1,5 мільйона гривень. Ми вирішили спробувати.
– Гроші отримали?
– Перший рік навіть трохи більше, другий – близько 3 мільйонів, третій – майже 2 мільйони гривень.
– А тепер?
– Минулого року з нас вирахували 1 мільйон 700 тисяч гривень. Це так зване рефінансування. Воно боляче б’є по нашому ентузіазму.
– Дивно чути, бо під цим же терміном «рефінансування» роздавали з державного бюджету гроші банкам, рятуючи їх від банкрутства. Чому з вас вирахували таку суму?
– Процедура допомоги уряду громадам ведеться з розрахунку на кожну людину. Відколи почався процес отримали тільки часткову фінансову підтримку. Хочеться, аби громадам залишали 90 відсотків від усіх податків.
– Сподіваюся, ви не залишилися без грошей?
– Йдеться про допомогу слабким. Ми ж досить міцно стали на ноги. Наш бюджет виріс у чотири рази. Входимо до п’ятірки економічно найміцніших ОТГ області. Це передусім заслуга підприємців, які ведуть бізнес на наших теренах. Зокрема, ТОВ «Хмельницькмлин» Василя Барилюка, ТОВ «Нові аграрні технології» Івана Ізбінського та інших гарних і порядних господарів.
Сподіваємося також на введення в експлуатацію Хмельницького аеропорту. Поки що 130 гектарів землі під ним простоюють.
– Перспективи відрадні. На що ж нарікати?
– На ту обставину, що не є повними господарями на своїй території. Фактично громада контролює тільки землі в населених пунктах. А всім за їхніми межами розпоряджається держава. Точніше кажучи, – чиновники. Так само вони є фактичними власниками наших водних ресурсів і лісів. В останніх зараз невідомі люди валять дерева, а члени нашої громади не мають права навіть нарізати сухостою. І це в той час, коли зростає вартість енергоносіїв. Скільки з різних трибун балакали про передачу угідь в розпорядження ОТГ, але цього не сталося.
Ми зверталися до Держгеокадастру. Нам віддали тільки неудоби, деградовані ділянки і мочарі. Як то кажуть: «На тобі, небоже, що мені негоже».
– Виходить, що на практиці піар-балачки є прикриттям для оборудок?
– Ми не можемо впливати на цей процес у рамках чинного законодавства.
Крім того, на нас переклали утримання соціальної сфери та інфраструктури, дороги, водогони, пільгові перевезення тощо. А ось на районну лікарню мусимо перераховувати гроші. Цього року заплановано 3 мільйони гривень.
– Зараз у повітрі витає ідея, що громада буде зобов’язана переказувати гроші на рахунок того медичного закладу, куди потрапить чи звернеться її людина.
– Такого поки що немає. Але до цього йде.
– Мабуть, після об’єднання, у вас управлінський апарат виріс?
– Навпаки, скоротився. Загалом по ОТГ він складає лише 24 працівники на вісім населених пунктів. У процесі приєднання перебувають Шумівці.
– Це гарне село і вибір його жителів на користь Розсошанської ОТГ робить вам честь.
– Мешканці не одразу прийняли рішення. Три роки вагалися, проводили вуличні і загальні збори. Але побачили, що ми розвиваємося і дбаємо про села. Забезпечили людей водою, встановлюємо вуличне освітлення, відремонтували школи, привели в належний стан цвинтарі.
Оптимізація управлінського апарату в Шумівцях дозволить щороку економити і перенаправляти на розвиток села майже півмільйона гривень. Плюс отримають кошти від ОТГ.
Епопея з бочками
На теренах Розсошанської ОТГ є задавнена проблема з бочками, у яких запаковані хімічні відходи. «Подільські вісті» двічі писали про них. На жаль, справдився найсумніший прогноз. Представники існуючої влади залишають скандал у спадок новій.
– Ви читали статті у нашій газеті?
– «Подільські вісті» пишуть правильно, але реагування на публікації немає, – каже Василь Володимирович. – Самотужки громаді цю проблему не розв’язати.
– Її намагалися «розрулити» ГО «Майдан», Хмельницька обласна правозахисна колегія, представники «Національного корпусу»…
– Вони не можуть зламати систему. Потрібна політична воля. Якщо особи на високих посадах називають того, хто запорпав ці відходи «хорошим хлопцем», то що до цього можна додати?
– Тому я сподіваюся на допомогу соціально активних громадян, які тяжіють до керівників ОТГ. Ці люди «горять бажанням» спілкуватися із посадовцями і правоохоронцями і спонукати їх до рішучіших дій.
– Навіщо ходити до чиновників, які отримують високі зарплати? Вони мають чесно і добросовісно працювати.
– Згоден… Та, якщо немає політичної волі зверху, то має бути тиск громадянського суспільства знизу.
– Особисто я сподіваюся на політичні зміни згори. Тиску знизу посадовці не бояться. Якби було інакше, то вони не змушували би мене після галасу в ЗМІ, виділити на ліквідацію проблеми загальнообласного, а можливо, і загальнодержавного масштабу 400 тисяч гривень з бюджету ОТГ. А в чому тоді полягає їхня відповідальність і участь?
– Є ще проблема із колишнім інтернатом у селі Корчунки.
– Тут справа зрушила з мертвої точки. Нам передали його на баланс разом із землею, і ми будемо з ним щось робити. Про це я розповім окремо на сторінках вашої газети.
Після розмови з Василем Володимировичем подумалося ось що. Хитро вигадано, що ОТГ не є повними власниками землі на своїх територіях. Їхні бюджети залежать від наповнення бізнесменами, на яких вони не мають реального впливу. Посадовці фактично скинули із себе обов’язки організаторів. Держава тепер перетворилася на координатора бізнес-проектів різних корпорацій і не має чіткої структури. Люди на місцях є заручниками такого «реформування». Абсолютну більшість проблем вони будуть змушені розв’язувати самотужки, перераховуючи нагору левову частку прибутків від власної діяльності і ризиків.
Добре, якщо на чолі громади стоятиме така діяльна, грамотна і принципова людина, як Василь Дячок. А що робити тим, у кого немає таких можливостей і такого лідера?