Доброго дня, шановні працівники «Подільських вістей»! Вирішив долучитися до обговорення питань щодо економічно-політичного життя нашої держави. Бо стояти осторонь і мовчати — просто злочин.
Останнім часом у засобах масової інформації з’явилася новина про відновлення транзиту вантажів через Російську Федерацію, проте багато політологів ставляться до неї з осторогою. Розкажіть детальніше про всі підводні камені цього рішення Кремля.
З повагою Ігор ВЕРДИК, Хмельницький район».

Так, пане Ігорю, з 1 липня цього року набув чинності указ президента Росії Володимира Путіна про відновлення транзиту українських товарів до Центральної Азії російською територією, який заблокували понад три роки тому. Проте цей серйозний крок викликав в української сторони «обережний оптимізм».
Цікаво, що ніяких аргументів щодо справжньої мети цього рішення Кремль на надав, однак голова політради української партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктор Медведчук (дуже наближений до Путіна), заявляє, що поява указу російського президента — саме його заслуга. Тож залишається лише здогадуватися, які справжні мотиви в таких дій...
Варто нагадати, що Росія зупинила транзит українських товарів своєю територією до Казахстану в січні 2016 року. Указ Путіна пояснювався початком дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. І поки в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України давали оцінку діям Москви, як «непрозорі, невиправдані та такі, що мають дискримінаційний характер» і звинувачували РФ у порушенні зобов’язань як члена Світової організації торгівлі та договору про зону вільної торгівлі між обома державами, Кремль тим часом ініціював ще одну заборону на постачання вантажів до Киргизстану. Тож після цього під загрозою опинився весь український експорт центральноазійським маршрутом. ЗМІ оцінювали його обсяг у 13 мільярдів доларів.
Звичайно, Україні довелося втратити багато від скасування транзиту через російську територію. Постраждали вітчизняні виробники електротехніки, деталей для машин і механізмів, труб, прокату, мінералів тощо. Проте найбільше втратили постачальники зернових, цукру й кондитерських виробів. А головне — ця заборона спричинила зменшення кількості і конкурентоспроможності українських товарів не лише в країнах Центральної Азії, а й Китаю та в Монголії.
Вихід знайшли — відкрили маршрут до Казахстану через Грузію та Азербайджан з поромними переправами через Чорне і Каспійське моря. Та чи багато виграли? Бо цей шлях виявився більш дорогим. А ще — Чорноморська поромна переправа була не готова забезпечити потрібні обсяги вантажопотоків.
За словами чиновників, Київ у відновленні транзиту російською територією зацікавлений. Бо це насамперед шанс відновити втрачені позиції на ринках Центральної Азії.
Наприклад, до заборони транзиту через Росію українські перевізники виконували до центрально-азійських держав 10-12 тисяч рейсів на рік, а тепер лише 5,5-6 тисяч рейсів.
Однак не все так просто — підводні камені є і їх чимало. Путін доручив російському урядові визначити порядок транзиту, що, на думку віце-президента Асоціації міжнародних автоперевізників (АсМАП) Петра Главацького, може затримати фактичний початок транзиту на кілька днів. А це вже втрати. Також він окреслив багато незрозумілих пунктів щодо відновлення транзиту: «роботу і вартість для перевізників системи супутникового стеження; де, в кого і за якими умовами можна буде придбати транзитний талон, без якого водіям загрожуватиме штраф у 100-150 тисяч російських рублів» та ін.
Наразі очевидним є те, що Путін діє за старою звичною схемою — спершу рішення (указ), а вже потім, коли він вступить у дію, почнуть «вилазити» всі тонкощі й деталі. Ясна річ, зорієнтуватися у кремлівському хаосі нашим перевізникам буде важко, а головне — довести щось — нереально. Бо правила гри придумують в ході самої гри…