Вибори, які відбулися в Україні минулої неділі, уже вписані до історії нашої держави як такі, що встановили кілька рекордів. І хоч Центральна виборча комісія ще не оголосила остаточних результатів голосування, та вже тепер можна підбити деякі підсумки, оскільки суттєвих змін на кшталт майданного протистояння не передбачається.

Отож, за попередніми даними ЦВК, переважну більшість, достатню для прийняття будь-яких рішень, окрім змін до Конституції, матиме одна партія, бо станом на 15.00 24 липня від «Слуги народу» в парламенті засідатиме 254 народних депутати. І це головний рекорд в історії незалежної України, бо до цього часу жодній політсилі не вдавалося отримати таку кількість депутатських мандатів.
Такий феноменальний результат має начисто розвіяти сумніви обивателів у тому, що президенту Зеленському «не дадуть» створити в Україні справжній рай, який має настати якщо вже не завтра, то найпізніше наступного місяця. Однак більшість громадян навіть не замислюється над тим, що вперше за роки незалежності Верховна Рада не матиме навіть номінальної можливості хоч якось протидіяти свавіллю виконавчої влади, якого вистачає і в столиці, і на місцях. При нинішньому парламентському розкладі Зеленському і його партії не зможе всерйоз протистояти ніяка політична опозиція не тільки у Верховній Раді, але й поза її стінами. Та навіть якщо припустити можливість розвитку такого сюрреалістичного сценарію, що в якийсь момент об’єднаються Порошенко, Тимошенко, Вакарчук і представники інших партій, які не потрапили до парламенту, та частина самовисуванців, то й тоді ця опозиція не матиме можливості впливати на рішення «Слуги народу». Отож можна чекати, що опоненти використовуватимуть парламентську трибуну тільки для критики Президента і його партії.
А критикувати буде за що. Бо «Слугу народу» важко назвати не те що монолітною, об’єднаною суворою дисципліною із ґрунтовно продуманою ідеологією партією у класичному розумінні, але й згуртованою політсилою. Бо ще рік тому абсолютна більшість тих, хто про-
йшов нині до парламенту під зеленим брендом, навіть не помишляла про таку щасливу можливість. І лише тотальне невдоволення політикою президента Порошенка, багато у чому роздуте олігархічними і проросійськими телевізійними каналами, та бажання бачити в найвищих органах влади «нові обличчя», призвело до таких протестних настроїв, що електорат у переважній своїй більшості проголосував за «Слуг...» і за партійним списком, і на мажоритарних округах, навіть не читаючи їхніх передвиборчих програм, а лише науявлявши собі під гіпнотичною дією телесеріалу нового Месію.
Тільки зворотна сторона медалі парламентської і президентської монопартійності полягає в тому, що розв’язувати проблеми війни і миру, зниження комунальних тарифів, погашення зовнішнього боргу, підвищення соціальних стандартів та поліпшення економічної ситуації тепер доведеться не за сценарієм фільму, а в реальності, яка зовсім не схожа на телевізійну, оскільки не передбачає ні перезйомки, ні повторних дублів. І тепер уже не буде на кого перекласти відповідальність за невдачі й провали. Та тільки час покаже, що для «Слуг...» важливіше, — інтереси народу, служіння якому вони задекларували у назві, чи власні інтереси, які, з відомих причин, ніде широко не афішуються. Але тепер від їхнього вибору, як ніколи раніше, залежить як доля України, так і кожного із нас, шановні подоляни!
І на закінчення хочу повідомити, що донька колишнього журналіста «Подільських вістей» нині, на жаль, покійного Михайла Василевського — Ольга Василевська-Смаглюк, спеціальна кореспондентка телеканалу «1+1», виграла вибори в одномандатному окрузі № 96 у Київській області й стала народним депутатом від партії «Слуга народу».