Минулий тиждень був щедрий на політичні події. Cеред них найважливіші: перше засідання Верховної Ради нового скликання й обрання Кабміну.

Скільки в нас балакали про здобутки демократії, а дійшло до того, що депутати голосують за командою, аж бридко дивитися. Будь-який самостійний крок прирівнюють до зради.
Колись таких називали «кнопкодавами». А тепер як іменувати «слуг народу», які на першій сесії Верховної Ради нового скликання брали під козирьок і дружно тиснули на зелені «гудзички»? Така «одностайність» нагадує диктатуру. Хто її встановлює? Що відстоюють – ніхто толком пояснити не може.
Секрет партійної дисципліни напередодні сесії розкрив голова фракції «слуг народу» Давид Арахамія. Він виявився прихильником застосування до непокірних у Верховній Раді технологій якогось штучного інтелекту: «Система аналізує голоси, виявляє патерни (зразки, шаблони, алгоритми – прим. автора) і всі аномалії підсвічує, – пояснив той і, аби заплутати, додав: – Умовно кажучи, ви два місяці голосували так, а потім 9 осіб голосують за трошки іншим сценарієм. Не в тому сенсі, що не всі, як один, а якщо голосування відрізняється від звичайного».
У якій ще державі вдаються до такого тотального стеження за волевиявленням? Може, у Сомалі чи Гаїті? Наскільки така процедура відповідає словам статті 79 Конституції: «Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».
Де тут сказано про інші зобов’язання? Депутатів обирали громадяни, а не партійні бонзи, і відповідно вони підзвітні своїм виборцям, а не функціонерам.
Стеження за волевиявленням суперечить і статті 34 Конституції України, де чітко записано: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».
Кадрові призначення теж викликали чимало запитань.
Новоспечений прем’єр-міністр Олексій Гончарук був помічником одіозного віце-прем’єра попереднього уряду Степана Кубіва і тоді заявляв: «Хочу подякувати Президенту України Петру Порошенку за 5 складних років роботи. Наповнених його помилками та перемогами».
Нагадаю загальновідоме: за Петра Порошенка рівень ВВП упав удвічі, гривня – утричі, шалено зросли тарифи та борги, Україна зазнала територіальних втрат і стала найбіднішою країною Європи. Через це народ завдав йому нищівної поразки на виборах.
Прославився Олексій Гончарук і тим, що виступає за торгівлю українською землею.
Мабуть, тому в новому уряді було ліквідоване як самостійна одиниця Міністерство АПК. Стільки хвалилися «досягненням», що з аерокосмічної України зробили аграрний бантустан і на тобі. Понизили у статусі профільне відомство!
Далі відповідно будуть перепідпорядковані департаменти на місцях. І це тоді, коли в державі процвітає рейдерство. Куди селянам і фермерам скаржитися, коли якийсь латифундист «ненароком» пере- оре і засіє його поле?
Більшість міністрів нічим серйозним раніше не управляли і прийшли на посади із зарубіжних грантових структур, або отримали освіту за кордоном.
Однак є серед них і кадри від «паперєдніків». Міністром фінансів стала Оксана Макарова, яка перед тим була т. в. о. на цій посаді в уряді Володимира Гройсмана. Утримав за собою крісло міністра очільник МВС Арсен Аваков.
Перегини в «партійній дисципліні» призвели до казусів. Наприклад, депутат від «слуг народу» Артем Дмитрук не зміг на камеру сказати журналісту ім’я та прізвище прем’єр-міністра, за якого перед тим голосував.