На початку жовтня у Житомирі відбулася зустріч президентів України та Білорусі Володимира Зеленського і Олександра Лукашенка. Вона була дуже схвально оцінена в обох державах. Два братніх народи єднають давні історичні, культурні та економічні зв’язки. Необхідність їх поліпшення – веління часу і долі.
Поділитися своїми враженнями про зустріч редакція попросила її учасника, керівника ФГ «Євроінвест» В’ячеслава Боднаря.

– Чим Вас вразив саміт?
– Це була друга зустріч. Перша пройшла рік тому у Гомелі. Я теж брав участь у ній. Ми тоді відвідали чимало міст, сіл, підприємств і господарств. Мене тоді здивувало, як білорусам вдалося зберегти і наростити свій економічний потенціал. Особливо у машинобудуванні та сільському господарстві. Нам є чого у них повчитися.
Судячи з усього, керівники України це зрозуміли і продовжили традицію спілкування на високому і представницькому рівнях. А ще захотіли підняти статус таких зустрічей, які почали йменуватися «форумами».
Нинішній, передусім, вразив розмахом. На нього тільки з білоруської сторони приїхали 600 керівників крупних підприємств і господарств. З української їх було ще більше. Свої делегації прислали 22 області. Хмельниччину представляла група із Дунаєвеччини. Ядро склали учасники «Асоціації розвитку села», а саме голова цієї організації – Юрій Кучерявий, відомі і авторитетні господарі Віктор Загородній, Костянтин Іванов, Анатолій Богданов, Віктор Войтенко, Віктор Берекець, а також голова Дунаєвецької ОТГ Веліна Заєць.
– Що було цікавого і корисного в Житомирі?
– Загальна атмосфера ентузіазму, яка нас надихала, виступи президентів, які свідчили про щирість намірів, спілкування з колегами. Очільник Білорусі Олександр Лукашенко констатував той прикрий факт, що товарообіг між двома державами з 2013 року по 2019 впав з 8 мільярдів доларів до 5 мільярдів. Однак далі з оптимізмом зазначив, що бачить перспективи розширення співробітництва. У відповідь Президент України Володимир Зеленський заявив: «Наші країни не мають кордонів. Я говорю про людей».
Уже перші результати засвідчили, що делегати сюди приїхали недаремно. На форумі було укладено 120 контрактів на півмільярда доларів. Це тільки початок.
Білорусь імпортує з України зерно, метал, ліки, харчові добавки, а постачає нам сільськогосподарську техніку, МАЗи, пальне.
Заінтригувало бажання сусідів відкрити у себе в 2020 році АЕС, а також розпочати виробництво ракет. Для реалізації цих проектів їм потрібні українські фахівці.
Зрештою Президент Білорусі Олександр Лукашенко зробив дуже сильну заяву: «Ми не повинні на колінах повзати ні перед ким. «Ми ще іншим допомагатимемо, якщо виникне необхідність». Президент України не заперечив, а навпаки підтримав ці слова усмішкою.
— Який напрямок діяльності намітили Ви для себе після форуму?
— Можливе постачання у Білорусь зерна, бо логістика туди навіть ближча, ніж у причорноморські порти.
— Білоруси славляться своїми м’ясо-ковбасними виробами. Чи могла б фірма «Айріс», яка входить до Вашого господарства, конкурувати з ними?
— Думаю, що так, але в нас відносно невеликі обсяги виробництва, і до того ж, Богу дякувати, не маємо відбою від покупців на наших теренах.
— Чи плануєте поїздку до Білорусі?
— Так, у них є багато власних напрацювань. Особливо у галузі високих стандартів. Ще хочемо вивчити досвід переробки сільськогосподарської продукції і організації агромістечок, бо я входжу до «Асоціації розвитку села», а вона опікується саме цією проблематикою.
— Дякую за бесіду і бажаю успіху.