Очікування було тривожним. Думаю, більшість свідомих громадян України чекала на зустріч у нормандському форматі й особливо — на результати цих перемовин, які виявилися тривалими і складними.

І коли нарешті пізно вночі відбулася прес-конференція учасників зустрічі, можна було більш-менш полегшено зітхнути: «червоні лінії» не перетнули!
Президент Володимир Зеленський на прес-конференції знову чітко окреслив своє бачення «червоних ліній»:
— перше — це неможливість федералізації. Україна — унітарна держава. Це незмінна стаття Конституції України та непорушний принцип існування держави. Далі Президент зауважив, що Україна — незалежна й демократична держава, вектор розвитку якої завжди обиратиме винятково її народ, і ніхто не має права впливати на цей вибір. Третім пунктом він означив територіальну цілісність нашої держави. Неможливими є компроміси з урегулювання ситуації на сході України через поступки територією в межах міжнародно визнаних кордонів. Для кожного українця і Донбас, і Крим — це Україна, наголосив Президент.
Про що ж, власне, домовилися Зеленський, Меркель, Макрон і Путін?
Найперше, що особливо тішить: обмін полоненими до кінця 2019 року. До всіх полонених повинні мати доступ, повний і безумовний, працівники Червоного Хреста. Далі — повне припинення вогню так само до кінця цього року.
Розведення військ — до кінця березня 2020 року треба взаємно відвести війська ще у трьох точках. До речі, Путін наполягав, щоб Україна відвела війська вздовж усієї лінії розмежування — Зеленський на це не погодився.
Формула Штайнмайєра повинна бути імплементована в українське законодавство.
Через чотири місяці має відбутися нова зустріч у нормандському форматі. Під час неї (якщо вона відбудеться) будуть вирішені безпекові та політичні питання, зокрема, щодо організації проведення місцевих виборів. Це питання теж складне, адже українська сторона наполягає на тому, що вибори повинні проводитися тільки після того, як Україна отримає конт-
роль над кордоном. Росія ж хоче спочатку вибори.
Ось такий, власне, підсумок зустрічі в Парижі. І хоч тут, на щастя, «червоні лінії» не були перейдені, червоного виявилося забагато в самій Україні. Так, червоний півень забрав життя більше десятка людей в Одесі. Пожежа в коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу (їх, зі смертельними наслідками, в цьому місті за останні п’ять років сталося також п‘ять) вразила усіх українців. У державі було оголошено траур за загиблими. Чи стане ця жахлива трагедія для всіх уроком, чи навчить нас біда?
І буквально позавчора з’явилася ще одна новина. Як повідомили засоби масової інформації, Антимонопольний комітет оштрафував газові обласні компанії України, які належать Дмитру Фірташу. Компанії повинні сплатити 278 мільйонів гривень штрафу за зловживання монопольним становищем. З жовтня 2018 по серпень 2019, повідомляє прес-служба АМКУ, вони дораховували споживачам обсяги спожитого газу понад норму.
До слова, про газ. У Парижі про нього теж йшлося, зокрема, на двосторонніх переговорах з Росією. Опісля, на прес-конференції Володимир Путін нагадав усім відомий віршик: «А у нас в квартирі газ. А у вас? І у вас є, і буде. Але може бути набагато дешевше, якщо домовимося про спільну чесну роботу». Путін ще й назвав розмір, так би мовити, знижки — 25 відсотків.
А тепер, як кажуть, замість післямови. У день зустрічі «нормандської четвірки», 9 грудня, в зоні проведення Операції об’єднаних сил, на Луганщині, підірвавшись, загинуло троє наших бійців. 29-річний Андрій Войтович, 49-річний Віктор Пруський та 22-річний Сергій Сирота. Ось вам ще одна ціна. Найвища — людського життя.