Відкриття ринку вільного продажу земель сільськогосподарського призначення стає складним випробуванням на працездатність монобільшості «Слуг народу» в Раді і стійкості нової влади в цілому.
Парламент проголосував за земельний закон у першому читанні, влада зуміла подолати першу перешкоду, але попереду ще складніший, завершальний етап.

Тож під це — багато в чому сигнальне — голосування потрібно було налагодити складну медіацію в партійних рядах «слуг». Позитивне голосування, поза всяким сумнівом, забезпечили Володимир Зеленський і його офіс.
Маніпуляції суспільною думкою
ЗМІ широко розповсюдили «основні» цифри останнього соцопитування групи «Рейтинг», яке проводилося в кінці жовтня. Заголовки новин рясніли відсотками: «53% українців не підтримують ідею скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення».
Цікаво, що ще на початку жовтня той же «Рейтинг» давав цифру 73 відсотки противників ідеї продажу землі. При уточнюючому питанні «Коли вводити ринок землі?» від 53% противників земельного ринку залишається тільки 28% стійких респондентів, які відповідають «ніколи». 53% опитаних допускають старт реформи в певних тимчасових рамках, від позиції «якнайшвидше» до відповіді «через кілька років». Зрозуміло, маніпулюючи «відчуттям часу», влада може підготувати суспільство до ідеї земельного ринку. Однак якраз часу нинішня владна команда не має, з огляду на тиск міжнародних кредиторів.
Тим часом ідеологи земельного ринку знайшли інший важіль тиску на суспільний настрій, зміщуючи акцент на найстрашніше «чудовисько» перспективу продажу землі — іноземцям. Згідно з опитуванням, тільки 7% українців позитивно оцінюють ідею якнайшвидшого надання права на купівлю землі для іноземців, а 69% виступають проти. Влада недарма проводила громадський зондаж і чітко підмітила цю особливість. Саме тому у відеозверненні до народу Президент України зробив акцент на необхідності проведення референдуму з питання відчуження землі на користь іноземних громадян і компаній. Це торг з суспільством і пропозиція удаваного компромісу від влади за формулою: «ми проголосуємо закон, але ви потім його «доповните» на референдумі».

Спочатку активні реформатори намагалися завуалювати допуск іноземного капіталу на земельний ринок красивою формулою «українських юридичних компаній». Не особливо затятим противникам ринку землі (яких більшість, згідно з опитуваннями) здається, що влада йде на поступки, прислухаючись до їхніх зауважень. Адже людям, мовляв, пропонують сходити на референдум, їхня думка важлива для влади. Навмисно чи ні, але питання іноземців стало центральним у широкій дискусії противників і прихильників впровадження земельного ринку. Решта, вкрай важливих параметрів реформи, за великим рахунком залишилися на периферії. Влада знайшла перший компромісний ключ до скрині громадського антагонізму.
Головне — запустити процес, адже, як заповідав Платон: «Хороший початок — половина справи». Втім іноземним інвесторам не варто особливо турбуватися, не всі вони пропустять початок земельного розпродажу.
Законодавчі маневри
Центром архітектури законодавчої бази земельної реформи є прийнятий у першому читанні законопроект №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Перша версія законопроекту, яку вносив прем’єр Олексій Гончарук ще у вересні, була трохи відкоригована. Прем’єрський законопроект розкритикували навіть у МВФ і Світовому банку, визнавши його занадто ліберальним. Зовнішні кредитори говорили про відсутність регуляторних запобіжників ринку більше, ніж вітчизняні чиновники. Ідею створення фонду пільгового кредитування на покупку землі для фермерів запропонував саме Світовий банк, а устами прем’єра і глави Мінфіну вона була тільки озвучена і схвалена.
На жаль, нинішній склад парламенту і Кабміну перейняв багато згубних звичок попередників. Наприклад, не читати або злісно ігнорувати професійні зауваження до законопроектів від головного науково-експертного управління Верховної Ради. У висновку управління по законопроекту №2178-10 експерти вказують на юридичні прогалини, відсилаючи допитливого читача до своїх же висновків по першому законопроекту Олексія Гончарука, оскільки: «він в цілому повторює більшість положень основного проекту №2178, а тому зауваження головного управління актуальні і щодо цього проекту».
Де-факто, новий варіант земельного закону — це давно забутий старий проект. А до «забутого» варіанту земельного закону Прем’єра додається аж 14 сторінок тексту з зауваженнями і пропозиціями. Дозволимо собі розгорнуто процитувати деякі висновки експертів.
По-перше, в законопроекті багато положень, які суперечать чинному законодавству. Депутати, пишучи закони, часто ігнорують навіть закони логіки, не кажучи вже про закони України. Зокрема, не узгоджені правила цільового використання землі. Фахівці відзначають: «На відміну ж від зазначеного в законопроекті, принцип цільового використання таких земель нівелюється шляхом надання можливості всім громадянам України і юридичним особам, утвореним за законодавством України, набувати землі сільськогосподарського призначення у власність без будь-яких застережень, ніж, зокрема, створюються передумови для зміни цільового призначення сільськогосподарських земель і переведення їх у інші категорії, оскільки покупець може бути ніяк не пов’язаний з сільським господарством».
По-друге, є нестикування в частині спадкування земельних ділянок: «Як виняток із загального правила відповідно до частини 4 статті 81 ЗК України «землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Варто звернути увагу на те, що питання іноземних юридичних осіб в зазначеному вище положенні проекту не порушується, що дає підстави для придбання останніми права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування. Також у проекті чомусь мова йде тільки про спадкування «за законом», що створює правові підстави для наслідування земельних ділянок іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами за заповітом».
По-третє, експерти справедливо критикують параметри концентрації певної кількості землі в одних руках. Управління резонно зазначає, що без повної інвентаризації земель встановлювати параметри допустимої концентрації дуже складно. До слова, всієї інформації по землях у реформаторів немає. Закінчити збір даних і внести їх до Держгеокадастру в уряді планують до кінця наступного року.
По-четверте, фахівці вказують, що пропонований принцип першочергового права викупу землі її нинішнім орендарем порушує 22 статтю Конституції, і пропонують: «Було б доцільним також надати переважне право на придбання земель сільськогосподарського призначення власникам сусідніх земельних ділянок, що відповідає європейській практиці і сприятиме консолідації земель в Україні, а також фермерським господарствам, з розстрочкою платежів на певний період, що посприяє розвитку фермерських господарств в Україні, а також особам, які виявили бажання цим займатися протягом певного терміну, але за умови, що спочатку відповідні ділянки будуть надаватися їм в оренду».
Подібних помилок, логічних прірв і відвертих юридичних дурниць у документі безліч.
На завершення експерти управління склали короткий огляд досвіду запровадження ринку землі в різних країнах. Очевидно, це дуже корисна шпаргалка для деяких міністрів, які не люблять читати книги і великі доповіді.
Показово, що огляд починається з прикладу Латвії: «З моменту вступу в ЄС ринок землі був відкритий без обмежень. В результаті за станом на 2017 рік в окремих регіонах Латвії більше половини земель сільськогосподарського призначення належала іноземним компаніям, в основному зі шведським, данським і норвезьким походженням капіталів. Як наслідок — місцеві жителі почали орендувати землю, сусідню з їхніми домогосподарствами, у іноземних власників, які її не використали як виробничу. Крім того, згідно з офіційними даними Латвійського земельного фонду, з 2,3 млн. га, придатних до обробітку земель використовується лише 1,5 млн. га».
Але повернемося до проголосованого законопроекту №2178-10, нібито поліпшеної і компромісної версії старту земельної реформи. Аналізуючи норму про обмеження на купівлю землі компаніями з бенефіціарами-іноземцями, експертне управління зазначає, що це не буде стосуватися юридичних осіб, які користуються землею і з моменту реєстрації яких пройшло не менше трьох років. Висновок: «Сьогодні велика кількість сільськогосподарських земель перебуває в оренді у великих підприємств з іноземним капіталом, які відповідають зазначеним вимогам. Таким чином обмеження, встановлені абзацами 1-3, на велику кількість юридичних осіб не поширяться».
Тож, шановні українці, перестаньте боятися міфічних іноземців, які скуплять нашу землю, вони не міфічні, вже господарюють у вашому селі та районі і мають повні права купувати землю з першого дня відкриття ринку.
Іноземці вже готують гаманці
З прийняттям земельного законопроекту, закордонні інвестори зовсім не будуть обмежені в правах на купівлю чорнозему. Обмежувальна норма законопроекту, яку реформатори демонструють як компроміс і законодавчий заслін перед іноземними покупцями, такою зовсім не є. Цей захід може обмежити тільки нові компанії, створені порівняно недавно або зовсім впритул до ринкової лихоманки. Іноземному капіталу нічого не завадить інвестувати і купувати українські аграрні фірми з багаторічною історією функціонування.
Мінімум дев’ятьох агрохолдингів з іноземним капіталом зі списку ТОП-100 найбільших виробників в Україні взагалі не торкнуться, які б то не були обмеження законопроекту. Загалом, вже зараз іноземні компанії контролюють близько
3,5 млн. га землі в Україні.
Перший у списку — «Агропросперіс», третій найбільший агрохолдинг у країні з земельним банком 396 тис. га. Бенефіціарами цього аграрного гіганта є американці — власники інвестиційного фонду NCH Джордж Рор і Моріс Табасінік. Вони також контролюють «Агропросперіс Банк», який може стати дуже ефективним і корисним інструментом для успішного розширення аграрного бізнесу американців.
Другим за значимістю українським агрохолдингом, який контролюють іноземні інвестори, є «Мрія Агрохолдинг» із земельним банком 165 тис. га. У 2018 р. «Мрію» купила Saudi Agricultural and Livestock
Investment Co з Саудівської Аравії. Безпосередній власник компанії — Державний інвестиційний фонд СА, що належить членам королівської сім’ї. Саудівці купили холдинг у аграрного магната Миколи Гути — сина засновника компанії Івана Гути.
Інші великі гравці вітчизняного агроринку з іноземним капіталом: французька AgroGeneration (земельний банк становить 80 тис. га); фінська Agromino (44 тис. га); шведська Agro Region (38 тис. га); голландська аграрна компанія (22 тис. га); данська Goodvalley (19,4 тис. га); казахська «Кусто Агро» (19,3 тис. га); голландська «Кищенці» (16 тис. га).
Цікаво, що команда реформаторів у Кабміні вдалася до неприкритого шантажу. У недавньому інтерв’ю Радіо НВ заступник міністра економіки Тарас Висоцький заявив: «Наші розрахунки показують: якщо ми застосуємо запропоновану модель, яка діє, — це буде в середньому 2200 доларів еквівалент за гектар. Якщо виходити з обмеженої моделі,  буде максимум 1500. Ось ціна обмежень (те, що називається «тільки українці купують»)». Від спокусливих цифр — 8-10 тисяч доларів за гектар, якими жонглювали адепти реформи, залишилася, власне, символічна сума. А якщо, мовляв, «несвідомі громадяни» продовжать саботувати реформу і вимагатимуть обмежень для ринку, то вони взагалі будуть продавати свої паї за копійки.
Влада намагається підсунути суспільству компромісний варіант реформи, гучно проголошуючи: «Пам’ятай, чужинець...» На ділі ж це той же ультра-ліберальний законопроект Гончарука, тільки в профіль.
Втім, наші реформатори навряд чи мають намір створювати проблеми для бізнесу шанованих американських інвесторів або зачіпати інтереси королівської сім’ї Саудівської Аравії. Як зазвичай у нас у країні, про інтереси власного народу влада думає в останню чергу. Якщо взагалі думає.