Курси валют

Нещодавно по всій Україні прокотився дев’ятий вал протестів під об’єднуючою назвою «Хвиля гніву». У ній взяли участь десятки тисяч громадян. Із гасел і промов стало зрозуміло, що люди виступили проти трудового рабства! Організатором акції стали профспілки.
Що спровокувало таке широке і потужне невдоволення? З цим запитанням я звернувся до голови Федерації профспілок Хмельницької області Геннадія ХАРЬКОВСЬКОГО.

– Передусім те, що Кабінет Міністрів утаємничено від профспілок, роботодавців і 17 мільйонів працездатних громадян України вніс до парламенту проект Закону «Про працю». Ним фактично скасовується діючий Кодекс законів про працю, існуючі норми про оплату праці та відпустки і взагалі руйнується система законодавчого захисту трудових прав працівників.
Ми намагалися донести свою точку зору до керівників держави. Але нас не почули. Тому змушені діяти іншим чином. Раніше відбулося Всеукраїнське профспілкове віче. А тепер прокотилася «Хвиля гніву».
– Як вона пройшла на Хмельниччині?
– У приміщенні Федерації профспілок області пройшло віче профспілкового активу нашого регіону. На нього приїхали понад 300 лідерів з різних міст та районів Хмельниччини, які представляли понад 118 тисяч працівників. Вони ухвалили постанову, яку направили в органи влади області і держави.
Горезвісний законопроект «Про працю» порушує конституційні права громадян і понад 60 норм Міжнародної конвенції праці, ратифікованої Україною, та Європейську соціальну хартію.
Тому з трудівниками і профспілками України висловили свою солідарність 56 міжнародних профспілок. Серед них такі авторитетні, як АФТ-КВП (США), «Гістадрут» (Ізраїль), «Солідарність» Польща.
Голова ЄФПГО (європейська федерація профспілок громадського обслуговування) Ян Гаудріаан під час візиту до Києва висловився досить різко: «Ми бачимо, що уряд хоче будувати Україну за рахунок зубожіння населення».
Генеральний секретар Міжнародної конфедерації профспілок Шаран Барроу заявила: «Уряд України став на бік олігархів та транснаціональних корпорацій проти працівників».

Драконівський законопроект
– Хто автор цього законопроекту і в яких надрах він народився?
– Ми намагаємося це з’ясувати, але високопосадовці і депутати відмовчуються. Серед них і міністр економіки Тимофій Милованов.
Більше того, коли я, як юрист, порівняв тексти законопроектів, які виставили на публічне обговорення і подали до Міністерства юстиції, то з’ясувалося, що між ними є суттєві розбіжності. Простіше кажучи, існує два тексти цього документа. Звідки вони взялися, теж ніхто не знає.
Натомість Федерація профспілок України розробила власний варіант законопроекту. На його основі законопроекти зареєстрували депутати Наталія Королевська та Юлія Ти- мошенко, раніше, ніж урядовий. Але їх теж ніхто не розглядає.
– Що в урядовому законопроекті «Про працю» є прикрого?
– Дуже багато. Передусім збільшення тривалості робочого дня. В ЗМІ адепти цього законопроекту стверджують, що зберігається 40-годинний робочий тиждень. Неправда. Бо в іншому пункті йдеться про те, що тривалість відпочинку між робочими днями може складати 12 годин протягом кожних 24 годин. Виходить, що дозволяється працювати по 12 годин на добу.
У той час, як нинішнє законодавство передбачає, що період відпочинку має бути вдвічі довшим, ніж сама робота. Тобто, якщо людина працює 8 годин, то відпочивати вона повинна – 16 годин.
Далі пишуть, що вихідні на тиждень мають становити 24 години, що фактично означає переведення 5-денного робочого тижня на 6-денний. Зарплата від цього не збільшиться. Нині тривалість вихідних становить 42 години.
За роботу в надурочний час сьогодні передбачена подвійна оплата, а в законопроекті «Про працю» лише 20-відсоткова надбавка.
В законопроекті також йдеться про 24 дні відпустки, в той час, як у Європі вона складає чотири тижні.
Пропонується поняття «домашній працівник». Це, наприклад, та жінка, яка прибирає в будинках тих, в кого «пальці віялом». Норма про їхню працю явно складена на догоду останнім. Там записано, що роботою не вважається така, що у сумі складає менше 80 годин на місяць. Тобто з людиною, яка працює менше, ніж чотири години на добу, не укладається письмова угода. Законопроект все зводить до договору між працівником і роботодавцем. Його умови є комерційною таємницею і їх не має права перевіряти ніхто. Навіть профспілки.
Досьє на кожного
Облік трудової діяльності здійснюється в реєстрі застрахованих осіб, який ще не сформований і заслуговує уваги, аби зупинитися на ньому більш детально. Фактично це буде досьє на громадянина із 50 позицій. Жоден фіскальний або правоохоронний орган не має такого!
Туди надаватимуть інформацію: імміграційна служба, центральний орган влади, який здійснює охорону прав і свобод, податкова інспекція, центр зайнятості, соціальний захист, казначейство, управління освіти, військові частини, Пенсійний фонд і далі за списком.
Про які відомості йдеться? Починаємо з «унікального демографічного номера». Ви маєте такий?
– Я про нього не чув.
– У мене його теж немає. Знаєте, кому його видають? Тому, хто отримав зарубіжний паспорт або український нового зразка. Таких щасливчиків в Україні лише 4,5 мільйона. А законопроект вимагає, щоб його мав кожен.
В реєстрі буде вказано громадянство, відцифровані зразок підпису і обличчя, місце проживання, номер телефону, адреса електронної пошти, ідентифікаційний номер, відомості про страхування, результати атестації робочого місця, сума призначеної пенсії, про статус особи, про групу і причини інвалідності, інформація про батьків, опікунів і піклувальників, про членів сім’ї, дати виїзду за кордон і повернення звідти, судимості, інформація про стаж, виплати страховими і соціальними фондами тощо.
Це досьє зберігатиметься 75 років!
Далі ще жахливіше. Роботодавцю надається право збирати інформацію про людину, яка влаштовується до нього на роботу. Цей пункт прикрили фіговим листком, мовляв, він повинен потім ознайомити із зібраним матеріалом досліджувану особу. Хто його до цього зобов’язуватиме? Хто до нього з підлеглих за цим звертатиметься і яким чином?
– Так він зможе збирати досьє не тільки на претендентів на робоче місце…
– На кого завгодно.
– Навіть передавати ці дані іншим чи продавати.
– Авжеж.
Узаконений «беспрєдєл»
Тепер з приводу працевлаштування. Як я вже казав, за законопроектом «Про працю» всі права та обов’язки визначатиме трудовий договір між робітником і роботодавцем. Останній впише туди пункт про 12 годин, і будь ласка.
Договір передбачатиме звільнення за розголошення «комерційної таємниці». Хоч самого її визначення не пропонується. Тебе можуть вигнати за будь-яку твою балачку. Так само, як і за порушення «умов трудового договору». Під цим роботодавець може розуміти будь-що. Навіть, якщо ти частіше, ніж він вважає, ходиш в туалет.
– Невже таке можливе?
– Уявіть собі. На одному підприємстві уже робили подібне. Встановили на дверях вбиральні замок з гніздом для пластикової картки. Коли запитують власника підприємства, для чого він це вчинив, він пояснив: «Аби облікувати втрати робочого часу».
Що стосується звільнення, то роботодавець зможе зробити це без попередження. Надішле СМС-повідомлення і – до побачення. В законопроекті є формулювання, яке повністю розв’язує йому руки на всі випадки: «за втрату довіри».
Ще одна каверза пов’язана із зарплатою. Зараз вона прив’язана до прожиткового мінімуму. Замість нього пропонують ввести поняття «базова зарплата», яка чомусь удвічі менша від прожиткового мінімуму. При цьому стаж і кваліфікація не грають ролі. Власник чи керівник платитиме на свій розсуд.
Проблемним є питання тимчасової втрати працездатності. Ніби закріпили таке право, та його перекреслює можливість звільнення за неявку на роботу, особливо це стосується вагітних і породіль.
Хто захищатиме трудівників?
У законопроекті «Про працю» взагалі відсутня згадка про профспілки. Які, до речі, є виборними організаціями. Вводиться якась загадкова структура «представників працівників щодо захисту їхніх трудових прав». Далі нам обіцяють прийняти якийсь закон «Про медіацію». Тоді трудівників, мовляв, захищатимуть якісь медіатори. Хто їх призначатиме? І чи виправлять вони ситуацію, яка склалася сьогодні. Суди катастрофічно завантажені позовами, тяжби тривають місяцями, а з трудовими суперечками і конфліктами не може справитися ціла армія адвокатів і юристів.
На крайній випадок діюче законодавство захищає працівників аж до надання їм права на страйки. Останнє регламентує закон. Але і в нього «слуги народу» хочуть внести зміни. З одного боку, нібито, розширити права на страйк, а з іншого – дозволити роботодавцю застосовувати локаут. Тобто звільняти невдоволених і протестуючих або тимчасово закривати підприємство. В усьому світі суспільство бореться проти такої практики, а у нас її хочуть узаконити.
Я за спрощення механізму оголошення страйку, але без репресій проти його учасників і організаторів.
– Законотворчість «слуг народу» у «турборежимі» добралася і до журналістів. На слуху законопроект «Про медіа», відомство Володимира Бородянського ваяє закон про дезінформацію. Обидва документи, вочевидь, мають на меті обмежити свободу слова. Дякуємо профспілці працівників культури, які засудили ці спроби.
– Я читав ці законопроекти. Там є такі обмеження і норми, під які можна підвести будь-кого і застосувати щодо нього санкції. Такого в історії незалежної України ще не було.
Позиція профспілок тверда
З приводу законопроектів «Про працю» і поправок до закону «Про страйки і локаут» наша позиція така: відкличте їх і розпочніть роботу над ними за участю профспілок і міжнародних експертів.
Побачивши, що ми послідовно відстоюємо інтереси трудівників, чинна влада хоче ліквідувати профспілки взагалі. Паралельно до названих вище, поданий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)». Комусь, бач, муляє, що профспілки захищають працівників, що вони мають майно. Його хочуть націоналізувати. І це при тому, що членами профспілок в Україні є 56 відсотків трудівників. Для порівняння у Франції – 14, в Італії – 20, а на батьківщині тред-юніоністського руху Великобританії – 22. Законопроект теж викликав обурення в усьому світі. Він грубо порушує конвенції Міжнародної організації праці, і вона його різко засудила.
– Як ви будете діяти далі?
– Ми віримо у торжество здорового глузду, а ще у підтримку наших колег з міжнародних організацій. Нам не хочеться йти на крайні заходи: страйки, пікети, мітинги, демонстрації, перекриття доріг. Адже напружена соціальна обстановка завдає іміджевих втрат нашій державі. Який інвестор наважиться за таких обставин прийти в Україну? Ми підтримали вимогу Всеукраїнського профспілкового віче щодо відставки міністра Тимофія Милованова і голови комітету соціальної політики ВРУ Галини Третьякової. Якщо до нас не дослухаються, ми будемо ставити питання про відставку уряду і збирати за це підписи.
– Бажаю успіху у вашій нелегкій, але благородній діяльності.