А як гарно минулого тижня все складалося. І телефонна розмова Володимира Зеленського з президентом Росії відбулася (хай навіть дуже жорстка). І новий план з повернення окупованого Донбасу під амбітною назвою «платформа примирення і єдності» «слуги народу» закінчили й готові були його вчора презентувати. І наш президент на 56-й Мюнхенській конференції з безпеки оприлюднив нову пропозицію з вирішення одного із найпроблемніших пунктів Мінських угод – питання кордону, який українська влада запропонувала патрулювати спільно з ОБСЄ і представниками ОРДЛО «за законодавством і під контролем України». А ще так фанфарно і впевнено прозвучала заява Володимира Олександровича, що він має намір закінчити війну на сході України протягом п’яти років свого президентства, що «втомленим від війни» одразу пролився благодатний бальзам на їхні «зболені душі».
І виступ президента на тій же конференції її учасники сприйняли на ура, коли дізналися про п’ять головних тези, які стосуються війни на Донбасі. Та і як було не аплодувати, почувши, по-перше, що «ми хочемо миру на своїх умовах. На умовах сильної армії». По-друге, що ситуація на Донбасі залишається вкрай напруженою, і Москва не демонструє намірів припинити конфлікт. По-третє, Зеленський анонсував «посекторальне розведення військ» на лінії розмежування після верифікації ОБСЄ. По-четверте, проведення виборів. «Наше бажання – провести місцеві вибори на всій території України, в тому числі в окремих районах Донецької і Луганської областей у жовтні 2020 року, хотілося б і в Криму», – сказав Зеленський. І по-п’яте, він заявив про готовність до діалогу з жителями Донбасу, котрі перебувають під російською окупацією. Словом, хлопці з владної команди повірили, що вони вже політичні гравці світового калібру і їм тепер, як колись співалося в одній давній пісеньці, «…любое дело по плечу».
І треба ж такому трапитися, що саме в цей час, як Пилип із конопель, вискочив із Інтернету план «примирення» України та Росії за авторства трьох західних аналітичних центрів та російської ради міжнародних справ за участі українських експертів: Василя Філіпчука, Олександра Чалого та Олексія Семенія. А з плану того «примирного», наче шило з мішка, вилізла теза «визначення нової ідентичності України, з урахуванням погляду сусідів України, включаючи Росію». Тобто, тепер не німець нам казав би, що ми «моголи», а московіти. Бо, на думку тих експертів, самі ми такі немічні й нікчемні, що не здатні навіть зрозуміти, хто ми є і чиїх батьків діти?
Не знаю, чи справді автори самі до цього додумалися, чи може їм хтось «знающий» підказав, але той «погляд сусідів» викликав найбурхливішу реакцію в Україні. І то не дивно, бо зовсім не нашої території прагне Кремль (у нього одна Сибір «неісходима», яка, подейкують, поступово заселяється китайцями, бо свого населення на таку територію вже не вистачає), а саме зміни ідентичності! І сокровенна мрія та й, напевно, кінцевий пункт стратегії Путіна – мати в Україні ідентичність на кшталт «какая разница», бо ідентичність «яка різниця» не можлива в принципі. А нашу українську ідентичність брат Жириновський готовий напалмом випалювати. Ми вже й так маємо «какаяразнічної» ідентичності, як свідчить статистика, 35 процентів. Саме стільки громадян України не вважають Росію агресором, а її участь у війні на Донбасі їм видається перебільшеною.
Та, видно, вся та і мюнхенська, і київська ініціативність набридли господарю Кремля, і він вирішив показати, хто тут хазяїн. Тільки грюкнув не кулаком по столі, а великокаліберними снарядами і мінами вдарив по позиціях ЗСУ на Луганщині. Та ще й поставив остаточну крапку, розпочавши заздалегідь спланований і підготовлений наступ, аби той обстріл не сприйняли, крий Боже, за банальне порушення Мінських і Нормандських домовленостей чи провокацію, які трапляються кожен божий день. «Маленькому сірому чоловічкові» ті домовленості не указ навіть напередодні (чи, може, саме тому) засідання Радбезу ООН!
Сподіваюся, що той наступ на Луганщині розвіяв у душах «втомлених від війни» і головах українських політиків ілюзії миру і показав, що Путін від війни не втомився і припиняти її, на відміну від Володимира Зеленського, найближчим часом не має наміру. І в його очах навіть найпотужніший мікроскоп не виявить і проблиску миру. Бо навіщо б він утричі збільшував кількість російських військ біля українських кордонів, про що повідомив представник Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скибицький.
Gismeteo 
