Нині у Кам’янці-Подільському проживає близько двох тисяч учасників АТО/ООС, тих, хто зі зброєю у руках мужньо боронили наші кордони на сході країни з перших днів російської агресії, і тих, хто сьогодні продовжує захищати цілісність і незалежність держави. Слід відзначити, що міська влада наразі реалізовує чимало програм соціальної підтримки як самих захисників Вітчизни, так і їхніх сімей, в тому числі і у першочерговому виділенні їм земель під індивідуальне житлове будівництво, гаражі.

А ось скористатися правом відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» на першочергове відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть далеко не усі учасники бойових дій. Справа у тім, що своїх законних 2 гектари чорнозему їм доводиться шукати поза межами міста, у сільських радах та об’єднаних територіальних громадах, й часто-густо безуспішно. Прикро, але місцеві чиновники і можновладці їх ігнорують, шукають будь-який привід, аби відмовити у задоволенні відповідного звернення щодо виділення обіцяних державою земельних наділів.
Як приклад, історія п’яти атовців-кам’янчан, які вже не один рік намагаються отримати належну їм землю у межах території Китайгородської об’єднаної територіальної громади.
– На війну я пішов добровольцем у 2014 році, спочатку пройшов відповідний курс підготовки на Яворівському полігоні, був навідником-оператором, пізніше обіймав посаду командира БМП-2, брав участь у найгарячіших точках військового протистояння на сході — Волновасі, Гранітному, які регулярно потрапляли під обстріли з боку терористичних угруповань, — розповідає 37-річний Андрій Венерський. – Там і отримав тяжку контузію, лікувався у кількох шпиталях, демобілізувався у 2015 році, спільно з дружиною виховуємо двох дітей – 14 і 10 років, а отримані в АТО ушкодження досить негативно позначилися на здоров’ї, продовжують турбувати й досі.
– Я на військову службу потрапив під час п’ятої хвилі мобілізації весною 2015 року, брав участь у бойових операціях у Луганській області, був на передовій, намагався сумлінно виконувати покладені на мене обов’язки, після демобілізації продовжую працювати на підприємстві «Подільський цемент», — коротко і скромно мовив про себе ще один атовець Андрій Стефанцев.
Також мужністю і стійкістю відзначалися жителі Кам’янця — ветерани АТО Василь Коваль, Андрій Каспров, Андрій Бойко, які своїм прикладом неодноразово надихали бойових побратимів на відважні вчинки.
У 2017 році кам’янчани-атовці вирішили скористатися своїм законним правом і звернулися у Кам’янець-Подільське управління Держгеокадастру України, аби там допомогли їм підшукати землю для ведення особистого селянського господарства. На той час вільною така виявилася у селі Вихватнівці Китайгородської сільської ради ОТГ Кам’янець-Подільського району. У лютому того ж року вони відправили відповідні заяви до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на вироблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею по 2 гектари та з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради ОТГ. Такий дозвіл вони отримали. Іншим наказом майже 120 гектарів землі передається з державної у комунальну власність Китайгородській ОТГ. Є відповідні висновки про розгляд проекту землеустрою щодо її відведення згідно з поданими заявами, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку вже з указаними кадастровими номерами після її поділу.

Затим атовці подають відповідні заяви до Китайгородської сільської ради ОТГ з проханням затвердити проекти землеустрою щодо відведення наділів землі сільськогосподарського призначення зі зміною виду цільового призначення, а саме для ведення ОСГ.
І ось що розповідає про подальшу долю цих звернень депутат сільської ради ОТГ від ВО «Свобода» Євгенія Коритнік, котра, як мовиться, горою стала на захист колишніх воїнів: « У нашій Китайгородській ОТГ начальник земельних відносин Ганна Власова закинула ті заяви у довгий ящик і протримала їх не один місяць. Хлопцям, які захищали Україну від російського агресора на Донбасі, доводиться оббивати пороги, щоб отримати своє належне, надане державою і в кінцевому результаті залишитись ні з чим. А ось доньці голови сільської ради Юрія Безродного Юлії Юріївні й іншим своїм людям, то все було оформлено досить швидко, поза усякими нормами і законами.
Так, на 57 сесії сільської ради 12 листопада 2019 року приймається рішення встановити (відновити) межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 9,0285 га з цільовим призначенням для ведення товарного господарства, що знаходиться на території Китайгородської сільської ради в межах населеного пункту Демшин. На цій же сесії вирішується питання поділу цього наділу на три земельні ділянки площею по 2 га та одну – 3, 0285 га.
На 60 сесії надається дозвіл Олійник Юлії Юріївні, доньці голови ОТГ, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність 2 гектарів землі комунальної власності сільськогосподарського призначення, котра знаходиться в межах села Демшин зі зміною цільового призначення, тобто для ведення ОСГ. А на 61 сесії 25 лютого 2020 року згідно з рішенням №149 жінці вже затвердили цей проект землеустрою.
Ось так без черг і затримки.
А з хлопцями-атовцями, які берегли спокій наших місцевих чиновників, аби вони сиділи в теплих кабінетах на немалій зарплаті, з преміями, матеріальними допомогами все склалося складніше. Ганна Власова, голова сільської ради Юрій Безродний мали всю інформацію щодо поділу Держгеокадастром земельного наділу та про надання його учасникам АТО. Ще раз хочу наголосити, про це свідчить цілий ряд відповідних документів, які приховували від депутатів впродовж кількох пленарних сесійних засідань 2018-19 років.
16 травня 2019 року Андрій Венерський та Андрій Стефанцев вже повторно звертаються до Китайгородської ОТГ із відповідними заявами про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність. 22 травня 2019 року Г. В. Власова виносить на чергову 53 сесію земельні питання, але розглядаються заяви не атовців. Пропонується надати земельні ділянки Рудому В., Байрак-Дубик Л. (депутату сільської ради), Волошину Н., Розворук Г. (секретарю сільської ради), Савчину Б. Проекти рішень розглядались без жодних кадастрових номерів, не було протоколу засідання земельної комісії, географічного матеріалу відповідно до цих земельних наділів. Як пізніше з'ясувалося, вже в самих рішеннях були вказані кадастрові номери. На цій сесії Ганна Власова свідомо неправдиво інформує депутатів, що від учасників АТО заяви надійшли після пленарного засідання 52 сесії, на якій було надано документи на розробку іншим особам.
Тож учасники АТО були змушені звернутися до Хмельницького адміністративного суду, щоб відстояти свої законні права. Андрій Стефанцев його виграє. У листопаді 2019 року начальник земельних відносин знову виносить на розгляд чергової сесії двом особам на одну і ту саму ділянку під № 73 Савчин Б. та під № 74 Стефанцеву А., при цьому від депутатів приховується відповідна ухвала адмінсуду. А саме рішення вже чомусь за № 116 і формується іншого змісту: «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання земельної ділянки у власність гр. Стефанцеву Андрію Михайловичу». У проекті рішення номер справи відсутній. На 61 сесії, яка відбулась 25 лютого, розглядається проект рішення № 153 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання земельної ділянки у власність гр. Венерському Андрію Леонідовичу». І лише на 62 сесії сільської ради, на яку я запросила представників ЗМІ й особисто вела відеозапис її засідання, лід трохи скрес — було затверджено відповідний проект землеустрою та надання землі у власність Венерському А. Л.
Ось у мене постає питання: як можуть посадові особи нехтувати основним Законом України — Конституцією ст. 19, Земельним кодексом ст.118, законом про умисне невиконання рішень, ухвали суду?..»
Під час нашого спілкування з кам’янчанами-атовцями хлопці висловлювали щиру вдячність Євгенії Василівні Коритнік за те, що вона переймається їхніми проблемами, намагається усіма методами допомогти їм у їх розв'язанні, за її громадянську позицію. Подумалося: ось так би діяли усі депутати Китайгородської ОТГ, не ділили людей на «наших» і «ненаших», не «забували», хто зі зброєю у руках, не шкодуючи свого здоров’я, відстоював і відстоює цілісність і незалежність країни, і не працювати за принципом: «Своя сорочка ближче до тіла».