Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 518

Карантин усім складно переживати, але самотнім людям похилого віку — особливо. Зрештою, соціальний патронаж продовжується й надалі: усіх стариків, як і раніше, обслуговують соціальні робітники. Більше того, у Хмельницькому, приміром, вирішили розширити надання послуг.

І ще з 26 березня управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради почало надавати додаткову послугу: допомагає одиноким людям похилого віку, людям з інвалідністю, які не стоять на обліку, у придбанні та доставці продуктів, ліків, інших товарів першої необхідності. Доставляють товари безкоштовно, але їх вартість оплачують замовники.
Як сказав начальник управління соціального захисту Слов’ян Воронецький, вони продовжують і далі дбати про самотніх стариків, які перебувають на обліку в територіальному центрі. Але є люди похилого віку, інваліди, які не користуються послугами терцентру. Тому саме ними й вирішили опікуватися під час карантину: «За допомогою можуть звертатися одинокі пенсіонери віком 70-80 років, хворі та люди з інвалідністю. Їм важко йти за продуктами, до того ж, вони найбільш вразливі до вірусу. Всім, хто звернеться, ми допомагатимемо», — пояснив Слов’ян Ількович.

Нині фахівці управління готують список баз гуртових постачальників, супермаркетів та аптек, де товари можна придбати за найнижчими цінами. Адже в наших пенсіонерів кожна копійка на рахунку.
Нині доставкою продуктових наборів займаються працівники соціальних служб та благодійної організації “Карітас”. Для них виготовляють спеціальні посвідчення,  щоб запобігти можливому шахрайству.
І самотні хмельничани похилого віку охоче користуються цією послугою — замовлень вистачає.
У сільській місцевості обслуговування одиноких пенсіонерів на дому теж триває. Однак, розповідає директор Ярмолинецького територіального центру соціального обслуговування Лариса Василик, в умовах карантину з’явилися певні нюанси. Нині, як ніколи, потрібен індивідуальний підхід до кожного. Є такі підопічні, що уникають будь-якого контакту, тому відмовляються від візитів соціальних робітників. Є такі, що просто просять щось придбати, але пакет з продуктами, приміром, залишити на подвір’ї. Гроші перед тим так само виносять на подвір’я,  — щоб ніякого контакту!
Лариса Степанівна вважає це нормальною ознакою карантинного періоду, адже працювати доводиться нині таки не зовсім у звичайному режимі. Навіть наради вони проводять у режимі он-лайн. Усі соціальні робітники забезпечені масками, рукавичками, засобами для дезінфекції (маски, до речі, шиють самі, адже надання швейних послуг для підопічних тимчасово припинено). Підопічні розуміють ситуацію.
У багато сіл їхнього району повернулися заробітчани з-за кордону, тому нині дуже пильна увага до того, як вони дотримуються правил самоізоляції. Староста села, фельдшер, соціальний робітник — ось головні контролери. Втім, каже Лариса Степанівна, найдієвіше впливають на порушників самоізоляції саме сусіди.
До речі, нині соціальні робітники у селі також допомагають тим, хто на самоізоляції, незважаючи на те, що вони молоді й здорові. Коли вся родина не може виходити з дому, треба іти їм назустріч. Тож ті дзвонять, замовляють продукти, і соціальні робітники доставляють їх додому, точніше, до воріт. Залишають там сумку і йдуть. За оплату продуктів замовники домовляються безпосередньо з продавцем.
Ось так і працюють в умовах карантину. Людяність ще ніхто не відміняв.