Нашу Крупецьку ОТГ у Славутському районі можна вважати успішною. Хоча територія її не дуже велика, але тут є три піщаних кар’єри, солодовий і маслозавод, ковбасний цех, немало кафе, працюють приватні підприємці. Отже, надходження до бюджету непогані. Переконана, що керівництво ОТГ отримує непогані зарплати, премії.
Та хочу порушити проблему оплати працівників бібліотек. На території Крупецької громади п’ять клубів і п’ять бібліотек. Завклуби мають оклад, премії, а не так давно їм підвищили зарплату за «престиж». Ведуть також гурткову роботу. Навіть у маленькому селі Хоровиця, де 58 дворів, — свій завклубом, гуртки, щоправда, працює це все «на папері».
А ось провідна бібліотекарка, яка має спеціальну та вищу освіти, отримує 1800 гривень.
Чи можна прожити на ці копійки? Питання про таку мізерну зарплату бібліотекарка порушила на зборах ОТГ. І що? На неї накинулися, як на ворога. Мовляв, нічого не робить, папірці перекладає, вчить закони. Присутні жителі на зборах схилили голови, мовчали, а самій бібліотекарці стало зле.
Її трудовий стаж 14 років, багато років поспіль вона була кращою в районі, її досвід переймали інші бібліотеки, жінка була активним учасником обласних, республіканських професійних заходів. Своїми руками створила музей села, альбоми про його історію.
А як зараз доводиться такій сумлінній, добросовісній бібліотекарці, яка сама виховує донечку? Так ось. Впродовж двох років з бюджету ОТГ не було виділено й копійки на книги, журнали, канцелярію, ігри для дітей. Вона купує це все за свої кошти. А ще — розносить книги, привезені зі Славути, по сільських домівках. У той же час своїй рідній дитині за ці копійки, що отримує, може купити хіба що хліба та ліки.
Я теж була присутня на тих зборах, й історія цієї жінки вразила мене. Я хочу звернути увагу місцевої влади на те, що кожна праця повинна гідно оцінюватися, треба допомагати тим, хто чесно і совісно виконує свою роботу.
Не дай Боже, щоб мій лист сприйняли, як привід для «розправи». Навпаки, він має сприяти, щоб підтримати хорошого професіонала, чуйну людину, яка завжди вболівала за свою справу і за рідне село.
Лукерія Михайлюк, постійна читачка «ПВ».
Хоч підпис під листом, як з’ясувалося, вигаданий, ми все одно попросили керівника Крупецької ОТГ Валерія Михайлюка роз’яснити цю ситуацію:
– Шкода, що лист підписаний вигаданим прізвищем, адже змогли б поспілкуватися з автором безпосередньо, пояснити деталі, які, як кажуть, залишилися «поза кадром».
Мова – про бібліотекарку села Колом’я, де проживає незначна кількість людей. Треба визнати, що навантаження для усіх бібліотекарів останнім часом знизилися. Сьогодення вимагає реформування бібліотечної сфери, запровадження новацій, які давали б змогу розширювати послуги бібліотек, залучати різновікові категорії населення. Без змін у роботі бібліотеки втрачатимуть свою популярність аж до закриття. Є чимало позитивних прикладів, коли бібліотеки під’єднались до Інтернету, створили можливість працювати на комп’ютері для сільських жителів, організовують різні просвітницькі заходи, надають консультативні послуги, використовують різні ресурси, щоб життя закладу повернути в інше, більш насичене русло.
Не всім це вдається. Але ми свідомо не закривали на території ОТГ бібліотеки. Працівники малофункціональних переведені на півставки. Таку зарплату отримує і бібліотекар села Колом’я. Розуміємо, що цей заробіток недостатній, тому запропонували їй ще ставку завклубом. Проте вона відмовилася. Можливо, запропонуємо жінці півставки бібліотекаря ще в одному з ближніх сіл.
Сьогодні, коли з роботою в селах дуже сутужно, на мою думку, треба «чіплятися» за будь-яку пропозицію. Бібліотекарку не залишимо наодинці з її проблемами, але час і справді вимагає від кожного більше ініціативи, більше віддачі.
Gismeteo 
