Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 339

Попри те, що сьогодні чи не кожна сім’я переймається загальною проблемою коронавірусу, цей складний період у нашому житті все одно минеться. Повернемося до нормального життя і, як правило, знову захочеться відпочити, пізнати нові туристичні маршрути, познайомитися з цікавими людьми. Згадуючи про це, Війтовецький селищний голова Ігор СТЕПАНЮК каже, що їхній край може бути справжнім відкриттям для тих, хто ще з якихось причин не дізнався про ці унікальні місця. Натомість у їхній громаді працюють над програмою розвитку різних напрямків туризму на Війтовеччині, аби ще більш популяризувати її. 

– Корисними для здоров'я є лікувальні грязі біля села Видава, питна вода з домішками нафти у селі Курники, сірко-водневе джерело у Сарнові. Над цим джерелом збудували криницю і назвали її Загребельною. Криниця навіть внесена в герб села Сарнова, – розповідає Ігор Григорович. – Воду цього джерела використовувють для лікування хвороб серця, шлунка, загоювання ран та лікування ревматизму. А ще вона має пом’якшувальну дію на шкіру.
Біля криниці завжди зупинялися прочани, що йшли на Почаїв. Тут відпочивали, брали в дорогу воду, а щоб подорож була успішною – в криницю кидали монети. В 40-х роках XX століття було проведено аналіз води та планувалося збудувати санаторій, але почалася Друга світова війна, і задумам не судилося втілитися, – додає Ігор Степанюк. – Крім того, поблизу Сарнова, на річці Бовенець досліджено 32 стародавні викопні поселення. В селі є Хресто-Воздвиженська церква, будівництво якої розпочалося в 1856 році на кошти панів Млодзенського та Залевського. В 1895 році в храмі було встановлено двоярусний іконостас. Остаточно було завершено будівництво і оздоблення храму в 1898 році. В період колективізації 1930 – 1932 роках церква була закрита. Приміщення використовувалося як колгоспний склад. Місцеві старожили пригадують, що під час війни церква була наскрізь пронизана дірками від куль та встелена гільзами. Після окупації села німецько-фашистськими загарбниками богослужіння в храмі відновлено.
Це надзвичайно цікаве місце, де особлива енергетика, краєвиди, де відпочиваєш і душею, і тілом, каже селищний голова.
Відомим на території громади є Завалійківський жіночий монастир «Живоносне джерело». На місці сучасного монастиря колись стояла церква. Вона діяла у двох періодах. Спочатку була дерев’яною, її спалили татари, коли їй було десь 130 років. За переказами, спалили її на Великдень, вирізавши тисячу православних християн. Через деякий час на цьому місці звели  храм, який проіснував 170 років. У 1932-1934 роках ХХ століття його розібрали більшовики. Всі камінці вивезли і виклали ними дамбу через річку Бованець, яка стоїть досі. А двадцять років тому церкву відбудували через дорогу. І монахині, які нині проживають тут, і багато паломників стверджують, що молитва в храмі, купання у «Живоносному джерелі» допомогли вилікуватись не одній людині від важких недуг.
Сьогодні кожен бажаючий може відвідати музей монастиря, в якому зберігаються свідчення того, що всі події відбувались насправді. У музеї зібрані фотографії, що засвідчують дива зцілення, листи та предмети побуту минулого століття.
Цілющі джерела, святі місця завжди приваблюють людей. І такі перлини відкриють вам на території Війтовецької громади.