Чи то на догоду комусь, чи сценарій такий «підсунули», а , може, й справді за твердим переконанням наш президент висловився: «… більшості українців неважливо, якою мовою спілкуєтеся, до якої церкви ходите, все це неважливо». А як же ідентифікувати, цікаво, українця, німця, француза, якщо говорить він, умовно кажучи, гагаузькою? І чому раптом українцю його мова байдужа?

Мені, наприклад, ні. І сотням тисяч, переконана, — також. Та й церква, судячи з останніх подій, має значення. Бо зухвале ігнорування представниками Української православної церкви (тобто московського патріархату) умов карантину подібне на диверсію, в результаті якої мали б захворіти на коронавірус якомога більше людей. І не треба забувати, хто диктує умови священнослужителям російських церков в Україні. Показово знехтувавши карантином, епіцентрами поширення коронавірусу стали вісім монастирів УПЦ (МП). Зараз Москва вимагає пропустити «гуманітарний вантаж» для монахів Києво-Печерської лаври, які не дотримувалися правил безпеки, поки не захворіло там 100 осіб. Проте замість антисептиків і медзасобів у вантажі може прибути зброя. Бо ж саме таку «допомогу» нарешті побачили всі, коли перекинулася фура, що везла з Росії «гуманітарку» на Донбас. Відомо, що одна з трьох московських лавр — Свято-Успенська Святогірська — шість років тому була штаб-квартирою російських окупантів. Сьогодні тут теж не брали до уваги карантинні вимоги. Та про ці страшні порушення з уст президента не почули й слова. Хіба це «не важливо»? Водночас з’являється інше питання: чому ж така посилена «увага» до Черкаського міського голови, який вирішив послабити карантинні заборони, щоб жителі могли заробляти на хліб насущний?
Що ж все-таки важливо для державних мужів, якщо досі немає достовірної електронної бази даних із зареєстрованими смертельними випадками від коронавірусу, якщо досі відсутня інформація про доступність тестування в регіонах (і де поділися, цікаво, два мільйони гривень, які обіцяла влада?), якщо підтримка медиків переважно залишається лише на словах. На сьогодні Україна протестувала 72 тисячі осіб, маючи населення у 42 мільйони — це найнижчий показник в Європі. До речі, тільки «Слуга народу» не дає підписів на закони про страхування медиків на період пандемії та масове тестування населення, які запропонували інші фракції.
Сценаристи «слугокварталівців», на жаль, слабко підковані в політичних справах, бо часто виставляють президента, м’яко кажучи, в ненайкращому ракурсі. Важко пояснити, приміром, навіщо Зеленський пішов зустрічати літак, зафрахтований компанією «Епіцентр», що доставив чимало різних товарів, в тому числі й захисні костюми, які потім продавали в усіх магазинах «Епіцентру»? Чому президент видав цей вантаж під соусом гуманітарного, якщо насправді він був комерційним? Можливо, справа у пільгах? Вочевидь, вони діють для його соратників навіть у період карантину. Скажімо, ресторан «Велюр» нардепа Тищенка працював, як і раніше. Та й інші великі торговельні мережі не мали обмежень, торгували на повну, тоді як для дрібних підприємців ці ж послуги стали під суворою забороною.
    Як виживати малому та середньому бізнесу, як захистити лікарів, що опинилися на першій лінії боротьби з пандемією, як захистити країну від війни (чи, може, її вже немає?), про це чомусь мовчать. Краще, звісно, зустріти літак, зняти кліп, засвітитися на якомусь заході, і цим засвідчити активну діяльність.
Проте цього замало. Колишнім артистам пора би вже набратися політичної відповідальності, вникати в державотворчі процеси. Дивно, та чомусь президент закликає розібратися, хто стояв за подіями в Одесі у травні 2014 року. Звісно ж, Росія! Та сама, яка стояла за анексією Криму, війною в Донбасі, спробою захопити Одесу, Харків, Дніпро. Невже ці події потребують додаткового пояснення, тим паче — «розібратися»?
На шосту річницю анексії Криму від нашого гаранта про це не почули й слова. Може, щоб не дратувати «сусідів»? Зате сім кіл пекла влаштувала рідна влада для заробітчан, які мали полетіти до Британії. За дві години до рейсу політ скасували, бо очільник МЗС Кулеба чомусь подумав, що їм не варто летіти. Тепер вирішувати, чи поїдуть заробітчани працювати за кордон, буде спеціальне управління при уряді. Так, ніби всі вони його кріпаки. Може, пропонує держава їм робочі місця, гідні зарплати? На жаль, ні. Ось і виходить, що в період всезростаючої економічної кризи, всесвітньої пандемії нам не лише не допомагають вижити, а й ставлять палиці в колеса.