Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 584

Те, що в нашій поліції заради зізнання в злочинах іноді б’ють людей, – не новина. Але те, що сталося днями в Кагарлику Київської області, – взагалі не вкладається в голову. Двоє поліцейських у відділку вчинили справжню наругу ...над свідком(!) правопорушення. Молоду жінку схиляли до потрібного показу тортурами. На голову їй натягали протигаз, для остраху стріляли вгору з пістолета, гвалтували.

І хоч реакція Міністерства внутрішніх справ була миттєвою (винуватців кинули в буцегарню, ведеться слідство), але ця історія врешті-решт повинна стати уроком для всієї правоохоронної системи. Катування людей – недопустимі. Суспільству потрібна не справна цифра в розкритті злочинів, а чесна, самовіддана робота поліції, яку б поважали, а не боялися через її свавілля.
Ще один приклад свавілля правоохоронців – позавчорашній штурм працівниками Державного бюро розслідувань музею Івана Гончара в Києві, де Петро Порошенко разом з дружиною Мариною відкрили того дня виставку із придбаних ними за власні кошти 43 картин відомих художників. ДБР підозрює, що п’ятий президент держави незаконно перемістив через митний кордон ці культурні цінності. Не заглиблюємося в тонкощі справи. Однак виникає запитання: для чого було влаштовувати маски-шоу привселюдно, виламувати двері в музеї? Хіба іншим чином не можна докопатися до істини?
Минулого тижня стався справжній вибух інформаційної бомби: народний депутат Андрій Деркач оприлюднив розмови Петра Порошенка з колишніми віце-президентом США Джо Байденом і держсекретарем Джоном Керрі, які відбулися ще в 2015-2016 роках. На думку дипломата Валерія Чалого, це спецоперація проти американської демократії та стратегічного партнера України. З відповідною заявою виступили й сім колишніх послів США в нашій державі, котрі засудили спроби спецслужб посварити Україну й Америку. Фахівці вважають, що то – рука Москви.
Звичайно, найголовнішою подією останніх днів була річниця президентства Володимира Зеленського, з нагоди якої він дав прес-конференцію для вітчизняних та зарубіжних засобів масової інформації. В багатогодинному спілкуванні з журналістами очільник держави розповів, що вдалося і що буде зроблено в країні найближчими роками. Володимир Зеленський хоче залишити помітний слід у історії держави, отож натякнув, що для цього може й не вистачити одного строку президентства і, якщо люди захочуть, то піде на нові вибори.
На жаль, володарю владної булави не вдалося за рік зробити щось кардинальне. Дива не сталося. З даних 435 обіцянок на строк президентства поки виконано лише двадцять відсотків. Щире прагнення змін народ бачить, через те, як свідчать соціологічні опитування, довіра до Зеленського найвища в державі з-поміж інших політиків. Але без реальних змін так тривати довго не може.
І, насамкінець, – про найбільшу біду сьогодення – коронавірус СОVID-19, який вразив на планеті 5,7 мільйона людей, з яких померло 352 тисячі. Світ і Україна потроху оговтуються. В нашій державі, що жорстко дотримувалася карантину й завдяки цьому не допустила великої смертності, вже більшість підприємств з певними обмеженнями відновила роботу. У звичному режимі запрацював внутріобласний транспорт, а 1 червня буде відновлено залізничне сполучення по всій країні.
Однак не треба легковажити. Носімо маски, дотримуймося дистанції, бо пандемія ще не минула. Хоча є велика надія на подолання біди – зараз у світі розробляться понад сімдесят вакцин. Деякі з них вже випробовують на людях і показують обнадійливі результати. Дав би Бог!