У тому, що українська земля – найкраща у світі, мабуть, ніхто не сумнівається. Протягом століть на неї посягали монголи, татари, литовці, поляки, росіяни та ін. Проливали море крові, але наші пращури зуміли відстояти право на свою землю.  Тепер же доля української землі повністю залежить від нинішнього покоління.

У світі півтора мільярда людей голодують, тисячі помирають через нестачу продуктів харчування. Площі під сільськогосподарські угіддя катастрофічно зменшуються через глобальне потепління і зміну клімату. Не обійшли ці біди нашу Україну загалом, а також область  зокрема. Найстрашніше те, що постало питання нестачі питної води – пропадає вода в криницях, посохли джерела і струмки...  Там, де були заплави повноводних річок і проходив нерест риби, тепер суша.  Земля задихається від рук людини, від неповаги до себе, тому й маємо такі наслідки її діяльності.
Прикро, що Україна зробила свій вибір – продати свою землю. І  з чим же ми залишимося – прості українці? Бо вибір робили за нас. Невдовзі зустрічатимемо  зусібіч таблички: “Заходити на поле й у ліс забороняється! Це приватна власність”, “Купатися, ловити рибу, напувати худобу і брати воду з річки – забороняється” .  
Біда в тому, що нас примушують брати приклад з країн, де вже давно працює ринок землі. Та в них  земля ніколи не була державною власністю. Що ж буде далі з українським селом? Із селянами? На жаль, це мало кого цікавить.  Як тільки скуплять державну землю, агропідприємствам буде невигідно платити пайовикам, а краще купити той пай, бо затрати швидко окупляться. Але ж земельний пай, як і будинок – приватна власність, і після смерті пайовика він, як ми знаємо, переходить у власність нащадків, або за заповітом. Ясна річ, що розумний пайовик добре подумає, перед тим, як продати пай, бо це те саме, що продати курку, яка несе “золоті” яйця. Влада в першу чергу повинна захистити пайовиків і їхні земельні наділи – за будь-яких обставин вони мають залишатися власниками своєї земельної ділянки – паю. Без земельного паю селянин (особливо літній) не зможе прожити на мізерну пенсію. Та і молодь в селах ще тримається завдяки батьківським паям. Проте йде масова агітація, як же вигідно буде селянам продавати свій пай, і жодного слова, чи буде захищеним він.
Усе, що мають українські селяни, – це земля. Проте чи мають вони її – питання риторичне. Продати найлегше те, що віками виборювалося. Земля – найвища цінність українців. Не можна допускати, щоб чужинці господарювали  на наших чорноземах. Без землі – село вимре. Хоча насправді воно вже давно потроху вимирає. Будьте розсудливі.