В Україні, за даними Центру громадського здоров’я, станом на 22 червня підтверджено 37241 випадок COVID-19, 1012 людей померли. Коронавірус ставить сумні рекорди. МОЗ нібито збиралося ослабити обмеження, але передумало. Тепер з його подачі Кабмін вводить до 31 липня «адаптивний карантин». Що це таке, толком ніхто не знає. Однак зрозуміло, що мастаки словесної еквілібристики діятимуть не на упередження, а постфактум. Тобто плентатимуться за хвостом подій.
Поки чиновники імітують стурбованість і діяльність, лабораторні тести підтвердили коронавірус у дружини Володимира Зеленського — Олени. Хто її заразив, мало б з’ясувати епідеміологічне розслідування. Але хто його проводитиме? В Україні й досі, на четвертий місяць карантину, немає санітарно-епідеміологічної служби. Очільник МОЗ Максим Степанов оголосив, що його відомство тільки розробило план її відродження. У природі на таку «проворність» здатен лише равлик.
На щастя, більше ніхто з членів сім’ї Президента не захворів. Це приємно констатувати. Бо він нещодавно приїжджав на Хмельниччину, і було б дуже прикро, якби саме на наших благословенних теренах підхопив інфекцію. Адже глава держави зустрічався без захисних засобів із очільниками області та міста у кав’ярні.
Сюжет побачили по телевізору працівники поліції. І склали адміністративний протокол за ст. 44-3 про порушення карантину на власника кафе та відвідувачів — Президента України Володимира Зеленського, керівника Офісу Андрія Єрмака, його першого заступника Сергія Трофімова, головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка, голову Хмельницької облдержадміністрації Дмитра Габінета та Хмельницького міського голову Олександра Симчишина. Суд постановив оштрафувати кожного, окрім Президента, на
17 тисяч гривень. Таким чином коронавірус допоміг поповнити державну казну на 100 тисяч гривень, а ще поліпшити статистику розкриття правопорушень.
Високопосадовці стільки потратили зусиль на те, щоб переконати громадян у необхідності масок і заборони збиратися більше двох осіб, і тут такий конфуз! Добродії мусять особливо шануватися. Якщо вони зляжуть на обсервацію, то як ми без них обійдемося? Хто братиме кредити в МВФ і продаватиме нашу землю? Хто підвищуватиме тарифи, скорочуватиме кількість освітян та медиків, закриватиме школи, бібліотеки, інтернати, дитсадки, ФАПи і лікарні?
Зустріч столичних та хмельницьких очільників відбулася без місцевих журналістів. Прес-служба глави держави вперше за роки незалежності України обмежилася розміщенням власних матеріалів про візит. Підозрюю, що це сталося, аби убезпечити його від незручних запитань.
Куди ж їх подіти? Посадовці на шалених зарплатах дістають із доісторичних печер драконівські законопроекти стосовно ЗМІ, відбувається переслідування опозиційних блогерів і телеканалів, анонсується безумна афера — продаж Укрпошти. Який дідько потім доставлятиме пресу до читачів, невідомо. За цим «стандартом» ми стрімко наближаємося не до Європи, а до найзатурканіших колоній.
Усвідомивши, що їх не бажають слухати, журналісти зібралися у Києві на вулиці Банковій. І хоч ніхто з Офісу до них не вийшов, активні спроби донести до гаранта Конституції правду можна тільки вітати. Такі акції допомагають йому зрозуміти проблематику, економити час і не теліпатися з кортежем по жахливих дорогах у феодалізовані регіони, де безвідповідальні чиновники можуть нагородити його COVID-19. Президент може бачити та чути громадян прямо з вікна свого кабінету. Точнісінько, як у кінофільмі «Слуга народу».
Ризикуючи здоров’ям, журналісти були без модних карантинних атрибутів. Таким чином натякаючи, що свобода слова не сумісна з масками і намордниками.