Востаннє Україна так безжально прощалася з районами близько шістдесяти років тому. Правда, тоді радикальне перекроювання адміністративної мапи області відбувалося заледве не щороку.
Так, у 1954-му на Хмельниччині було 37 районів. А, починаючи з 7 червня 1957 року, у відповідності з Указами Президії Верховної Ради УРСР, їх кількість поступово скорочувалася, аж поки у 1962 році не залишилося десять! Проте, тодішнє українське (а, може й, московське!) керівництво вирішило, що для такої області районів, мабуть, таки малувато. І вже 1965-го їх стало 16. А ще через два роки – 20. Саме стільки й було до минулого тижня, коли нардепи ухвалили Постанову Верховної Ради «Про утворення і ліквідацію районів», яка залишила тільки три райони – Кам’янець-Подільський, Хмельницький та Шепетівський. До їх складу увійшло 60 територіальних громад: 13 міських, 22 селищних та 25 сільських.
Як розвиватимуться нові територіальні утворення і як житиметься їх жителям, побачимо, бо подібного досвіду, на відміну від досить успішного створення об’єднаних територіальних громад, Україна поки що не мала. Окрім, звичайно ж, уже згаданої адміністративної чехарди шістдесятих років минулого століття, в результаті якої колишні райцентри майже всі занепали. А судячи з того, як відбувалося скорочення працівників у райдержадміністраціях (в тому числі й у тих, які мають залишитися відповідно до постанови ВРУ) протягом цього року, глибоко і всебічно продуманою ця реформа аж ніяк не виглядає.
Можна припустити, що поспішність, з якою прийняте це рішення, продиктована політичними мотивами напередодні місцевих виборів, які Верховна Рада вже іншою постановою призначила на 25 жовтня. Внесли нардепи і поправки до Виборчого кодексу. Тому на цих виборах громадян чекає багато сюрпризів, адже тепер депутати місцевих рад, де кількість виборців складає не менше 10 тисяч, обиратимуться за пропорційним представництвом з відкритими партійними списками. Право висування кандидатів мають лише політичні партії. А тому безпартійні самовисуванці позбавлені можливості вільного балотування, хоча можуть бути включені до списку політичної партії і, відповідно, у випадку обрання підпорядковуватимуть свої дії партійним очільникам. Участь у розподілі депутатських мандатів братимуть лише ті партії, які подолають п’ятивідсотковий виборчий бар’єр у межах округу, що охоплює територію міста, району чи області.
Та події у Верховній Раді й навколо неї – то лише незначна частка того, що відбулося минулого тижня. Значно страшніше і тривожніше проявляються дії нашого північного сусіда, який не полишає свого наміру добитися від України прийняття свого бачення нашого майбутнього. Тому прояви насильства поблизу Маріуполя і показовий розстріл групи, яка за участі ОБСЄ мала забрати тіло загиблого розвідника, зовсім не випадкові. І це аж ніяк не «самодіяльність» місцевих «шахтарів» і «трактористів», бо на військовий злочин, яким є розстріл військового медика, вони без дозволу з Москви, напевно, не зважилися б. Найімовірніше, кремлівське керівництво у такий кривавий спосіб намагається змусити Україну перестати відстоювати власні інтереси.
Саме цій меті підпорядковані й військові навчання армії РФ на наших східних кордонах, у ході яких ніхто з високопоставлених російських офіцерів навіть не приховує, що головною їх метою є відпрацювання бойових дій проти України. У цьому руслі діє і «піхотинець Путіна» Рамзан Кадиров, який здійснив інформаційний випад проти Володимира Зеленського. А інертна реакція офісу президента ще раз показала неготовність нашого вищого керівництва до подібних дій Росії і рішучого відстоювання державних інтересів. І цим «брати» ще неодноразово скористаються, бо заява, що у когось там «в голові» війна закінчилася, в господаря Кремля викликала хіба що глузливий сміх.
Gismeteo 
