Детектив із захопленням заручників у Луцьку розділив суспільство на довірливих і скептиків. Одні хвалять правоохоронців і Президента за сміливість та рішучість. Інші підозрюють, що це був передвиборчий фарс, хоч і з драматичною фабулою. На їхню думку, дуже символічно, що все відбулося на площі Театральній.
Особисто мене насторожила екіпіровка «терориста». За класикою жанру, на його голові був традиційний чорний берет. Теплий, попри шалену спеку. Тобто, він був впізнаваний з першого погляду. А якщо врахувати, що цей, на вигляд похмурий, дивак мав при собі автомат, якого важко замаскувати (хіба що у футляр для гітари), то з’являється запитання: чому на типа не звернули увагу правоохоронці, коли той вештався по обласному центру й автовокзалу? Побачимо, чи будуть публічно покарані винуватці, які проґавили рецидивіста. Він начебто написав книгу «Філософія злочинності», тож мав би перебувати під особливою увагою.
Для того, аби глядачі одразу розібралися, хто є хто, Максим Кривош вибрав собі негативний псевдонім «Плохой». Несподівана самооцінка! На відміну від інших терористів, він не ховав обличчя у балаклаву. Здивували його вимоги. Політичні противники Володимира Олександровича мали публічно покаятися, а Президент тільки анонсувати фільм «Земляни». Може, чоловік був рекламним агентом кіностудії? Інакше, який йому зиск? «Терорист» не просив жодних гарантій.
У місто заїхала бронетехніка. Для чого? В аналогічних ситуаціях діють спецназ і снайпери. Динаміка подій не давала глядачам перевести подих і замислитись. То знайшли «пекельну машину» на вокзалі, то щось бабахнуло біля станції метро «Мінська»… Вистачало і шумових ефектів. А от граната, яку кинув «терорист», не розірвалася. З’ясовується, роззява забув смикнути за кільце запобіжника.
Воду заручникам передавав Євген Коваль, за що отримав поранення в плече. Йому пророкують місце міністра МВС. Героїчний штрих в біографії претенденту не завадить.
Зрештою «терорист» відпустив заручників, вийшов з автобуса, розвівши обабіч руки, а потім довго, переминаючись з ноги на ногу, чекав, поки на них вдягнуть кайданки. Під акомпанемент вибухів світло-шумових гранат. Їх жбурляли правоохоронці. Заступник міністра МВС Антон Геращенко пояснив, що таким чином Максима Кривоша намагалися деморалізувати. Мовляв, на ньому міг бути «пояс шахіда». А здетонувати від ударних хвиль і акустичних ефектів він не міг? Яким чином «терорист» привів би в дію вибуховий пристрій, коли його далі чемно вели «під микитки» дужі парубки? Без захисних шоломів, бронежилетів і зброї напоготові. Вони забули взяти його сумку.
До речі, «терористу» не відімкнули мобільний зв’язок. Хоч він лякав, що заклав вибухові пристрої в різних місцях. Тож до затримання спокійно міг привести їх в дію дистанційно. А також в онлайн-режимі спостерігав за подіями.
Апофеозом детективу стали оплески і вигуки глядачів: «Молодці!». Ну наче після видовища! Як кажуть у таких випадках режисери: «хепі-енд» вдався на славу! Хоч, зазвичай, люди від стресу оговтуються мовчки.
Бракувало тільки, щоб хтось із натовпу крикнув: «Біс!» А він, як відомо, криється в промовистих упущеннях. Мене дуже знітило, що глядачі безперешкодно опинилися на відстані смертельного враження кулею. Для автомата Калашникова така складає 1,5 кілометра. Саме з ним Максим Кривош позував на відео.
А перед тим деякі заручники крокували з лопатами, які мали засвідчити, що вони прості трудівники. Чому «терорист» не забрав у пасажирів автобуса таку серйозну зброю, якою його на віддалі 2-х метрів могли зарубати або покалічити? Потерпілі вервечкою попленталися в тому ж напрямку, куди повели Максима Кривоша. Може, хотіли попрощатися з ним?
Довірливі люди совісні та порядні. Інших міряють за тими ж критеріями, що і себе. Тому легко стають здобиччю необтяжених моральними принципами пройдисвітів. Скептики заперечують, що цинізму немає меж. Особливо, коли йдеться про владу і гроші. А ще зауважують, що нині серед службовців і політиків у пошані лицедії, сценаристи та майстри розважального жанру. Богу дякувати, вони навчилися ставити тільки пародії і комедії...
Gismeteo 
