По телевізору доводилося бачити, як воїни-добровольці, поранені в бою в зоні АТО, добиваються в судах за участю свідків — бойових побратимів — правди, прагнучи підтвердити, що дійсно отримали поранення у бою.
Виникає запитання: де й кого шукати за свідка батькам, дружинам з маленькими дітками на руках у випадку важкого поранення чи загибелі на війні сина, чоловіка, батька? Він, патріот, пішов на війну добровільно, за покликом серця, захищаючи сім’ю, ризикуючи життям.
Таких — тисячі. І дуже дивно, що донині немає ніякого державного обліку бійців-добровольців в зоні АТО. І ще добровольці позбавлені всіх пільг, якими користуються воїни збройних сил, МВС, Нацгвардії, навіть передбаченого владою статусу учасника бойових дій, мотивуючи тим, що воїн-доброволець не був мобілізований військкоматом, тож не має ніякого відрядження. Але доброволець має лише своє глибоке переконання: «Як не я, то хто?». Свідомо йде на війну, бореться за цілісність своєї держави. Тож хіба такий підхід справедливий? Хіба війна не однакова для всіх воїнів? Хіба снаряд чи куля вибирає свою жертву?
На мій погляд, влада не має права утискувати, а, навпаки, повинна, возвеличувати, популяризувати зразки патріотизму молодих людей, справжніх українців, які люблять свою Батьківщину. Влада повинна завдячувати добровольчим батальйонам, які беруть найактивнішу участь в бойових діях, не отримавши, зауважте, від держави належного речового, продовольчого, медичного забезпечення.
Вважаю, необхідно навести належний облік воїнів-добровольців, який має розпочинатися з часу вручення воїну зброї. У випадку поранення — зазначати дату поранення, місце, і куди направлений на лікування. У випадку смерті — зазначити місце загибелі й дату. Після завершення війни всі документи добровольчих батальйонів передаються у штаб Міноборони, в архів на безстрокове зберігання.
І ще — виготовити бланки довідок учасника бойових дій єдиного державного зразка як документа суворого обліку. Штаб АТО видає такі бланки довідок командиру батальйону особисто під розписку. Як документ суворої звітності, в добровольчому батальйоні виписують такі довідки кожному воїну-добровольцю, учаснику бойових дій за особистим підписом командира батальйону, яка скріплюється печаткою штабу АТО і видається на руки воїну-добровольцю під розписку. Такий суворий облік бланків довідок унеможливить будь-які зловживання.
Таким чином, воїн-доброволець чи сім’я загиблого бійця не залишиться на-
одинці з проблемами, які можуть виникнути, і не потрібно буде тягатися по судах. Адже держава не має права залишити напризволяще бійців-патріотів.
З аналогічним листом я звернувся до Прем’єр-міністра А. П. Яценюка. І ось отримав відповідь від Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України. Мені відповіли, що мої пропозиції стосовно воїнів добровольчих батальйонів, які беруть участь в антитерористичній операції, розглянуто.
Поінформували, що на сьогодні добровольці, з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, не мають чітко визначеного юридичного статусу, у зв’язку з чим вказані особи залишаються незахищеними (чинним законодавством не передбачено визнання зазначеної категорії осіб учасниками бойових дій, а відтак вони позбавлені відповідних пільг і виплат у разі поранення чи загибелі).
У зв’язку з цим підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визнання учасниками бойових дій осіб, які у складі добровольчих формувань територіальної оборони були залучені державними або громадськими організаціями, або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України й брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції.
Проектом передбачається доповнити закон, додавши до переліку учасників бойових дій воїнів-добровольців. А також тих, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, чи забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО з 14 квітня 2014 року до моменту включення таких добровольчих формувань до складу Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, а також надати членам їхніх сімей, у разі втрати годувальника (загибелі, визнання безвісти зниклим або який став інвалідом), статус членів сімей учасників бойових дій».
Ось така відповідь. Може, нарешті народні депутати таки приймуть закон, який стане психологічною і матеріальною підтримкою воїнам-добровольцям?
Адже уже десять місяців триває жорстока війна, на якій ріками ллється кров, гинуть воїни. І дуже боляче, що за цей час Верховна Рада не спромоглася законодавчо затвердити статус воїнів-добровольців як учасників бойових дій. Хіба це державницький підхід?
Gismeteo 
