Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 544

Місцеві вибори 2020 мали особливе значення. По-перше, на кону стояли гроші місцевих бюджетів. Нинішнього року їх офіційні доходи заплановані у рекордній сумі – 471, 3 мільярда гривень. Тут є що ділити.
По-друге, органи самоврядування будуть вирішувати, що робити із землею на територіях своїх громад. Напередодні Володимир Зеленський передав їм 2,5 мільйона гектарів державної ріллі, що уцілили із 10,4 мільйона гектарів після багаторічної тіньової приватизації.
Місцеві вибори також мали послужити своєрідним індикатором до того курсу, який обрав Володимир Зеленський та його «слуги» в парламенті і органах державної влади.

Ребус і папіруси
Цих причин було досить, аби вибори викликали до себе величезний інтерес. Однак сталося несподіване. На дільниці з’явилося лише 37 відсотків громадян, що майже на 10 менше, ніж у 2015 році.
Заковика, мабуть, не тільки в карантині, а і в скептичному ставленні деякої частини людей до можливості вільно реалізовувати своє головне конституційне право в умовах опосередкованої демократії. Напередодні парламентарі, не порадившись із громадянами, відмінили так звану мажоритарну систему, яка давала примарні шанси висуватися у депутати одноосібно і голосувати за персоналії.
Новий кодекс прописав настільки заплутану процедуру, що у ній важко було розібратися навіть фахівцям. Він перетворив її на ребус, а бюлетені на папіруси.
Дороговартісні пертурбації
Перед виборами «слуги народу» також затіяли реорганізацію районів. Її нарекли адміністративно-територіальною реформою. Які вигоди суспільству і державі від цих дороговартісних пертурбацій, ніхто не міг переконливо пояснити.
Відповідно громадяни мали підстави запідозрити посадовців у нещирості та маніпуляціях з метою отримати владу на місцях для реалізації прихованих цілей.
Парадокс: коли щось збираються робити, то з людьми не радяться, – а коли потрібні голоси для отримання повноважень – їх істерично закликають до активності.
Марихуана проти злиднів?
Масла у вогонь підлили і 5 запитань від Володимира Зеленського. Хто йому їх підказав? Серед проблем не було жодної актуальної. Згідно з опитування, громадян найбільше непокоїть безробіття і цікавить робота за кордоном.
Інший плебісцит свідчить: 41,8% українців уперше за 6 років назвали своєю головною проблемою брак грошей. На другій позиції – війна на Донбасі – 39,7%.
Натомість їм запропонували легалізувати торгівлю марихуаною. Начебто в медичних цілях. Зовні запитання виглядало як глузування, але мало приховану логіку: задурманена людина вже не буде перейматися вищеназваними проблемами.
Ще один не афішований аспект: долучені до стимуляторів і галюциногенів особи не доживають до 60 років, а, отже, Пенсійний фонд, звідки посадовці висмоктали гроші на забезпечення своєї заможної старості, отримає паузу, щоб звести кінці з кінцями.
Тепла ванна і холодний душ
ЦВК заявив, що остаточні підсумки оприлюднить не скоро. Йде опрацювання бюлетенів. Користуючись моментом, очільники партій взялися навперейми розповідати про свої «тріумфи».
Лідер «слуг народу» Олександр Корнієнко заявив, що за результатами підрахунків голосів з 70% виборчих дільниць його партія виходить на перше місце за кількістю мандатів у радах обласного та районного рівнів. У цифрах це виглядає таким чином: на виборах депутатів обласних рад по всій країні – 20%, до райрад – 17%. Також «слуги народу» очолили 15% об’єднаних територіальних громад (ОТГ).
Це проміжний і неповний результат, але він породжує запитання.
Варто згадати недавню історію і співставити: півтора року тому на перегонах президент отримав
73,22 % голосів, рік тому «слуги народу» виборола 254 мандати з 450, що склало понад 56 % і відтоді правлять бал у парламенті.
Опозиційні партії теж наводять свої козирі. І то по містах.
За їхніми даними, з 22 обласних центрів кандидат у мери від «слуг народу» не вийшов у другий тур в жодному! У Хмельницькому перевага Олександра Симчишина виявилася тотальною – понад 80 %.
В усіх меріях «зелені» виявилися в меншості, а в деяких взагалі не представлені. У Хмельницькому вони за попередніми підрахунками отримали тільки 3 мандати із 42.
Реванш дона Педро
Відчутного ляпасу «слуги народу» зазнали у найбільш проєвропейському місті України – Львові. Там їхній кандидат Тарас Кльофа спромігся набрати лише 2 відсотки і опинився аж на 9-ій позиції, а однопартійці – на 6-ій і ще невідомо чи потраплять до мерії взагалі. Дивно, але факт, «зелені» значно поступилися кандидатам від «Європейської солідарності» екс-президента Петра Порошенка, яка посіла першу сходинку.
Принизливими для «слуг народу» також виявилися вибори у столиці. Їх кандидатка у мери Києва Ірина Верещук посіла тільки 3-у позицію. А «вікторію» святкував діючий градоначальник і кандидат від «Удару» Віталій Кличко. У минулому (а можливо і тепер) партнер Петра Порошенка по коаліції.
В мерію «слуги народу» отримали майже вдвічі менше мандатів, ніж опоненти від партії «Європейська солідарність», яку тут очолює дружина екс-президента Марина Порошенко.
Синиця в руках
Громадяни виробили імунітет проти піар-технологій. Продовження фільму «Слуга народу» вже не будуть знімати, бо він вичерпав свій пропагандистський потенціал. Глядачі розчарувалися в «нових обличчях», і довіряють господарникам, які вміють розв’явати проблеми та не втратили почуття соціальної відповідальності.
Тому в більшості міст святкували звитягу партії місцевих градоначальників.
Показовими в цьому сенсі були вибори в Харкові. Там без жодних зусиль перемогли чинний мер Геннадій Кернес і блок його однодумців. Хоч сам він після замаху пересувається в кріслі на колесах, а нині перебуває на лікуванні за кордоном. Земляки підтримали їх із вдячності за зроблене для міста.
Люди втомилися від балаканини, їм не до «глюків», «фейків», «приколів» і «відосиків». Вони воліють бачити не розважальне шоу, а конкретні кроки, спрямовані на підвищення їхнього добробуту та благополуччя.
На місцевих виборах дебютували дві політичні партії, які прагнуть організувати місцевих очільників – «Наш край» і «Пропозиція». Їх ядро складають лідери з досвідом управлінської і господарської діяльності. Тільки злоба дня зробила з них політиків.
Для першого разу вони добилися пристойних результатів. І в разі об’єднання зусиль цілком зможуть подолати 5-процентний бар’єр. Ну, а коли до них приєднаються інші мери, то ця партія матиме шанс стати домінуючою.
Господарники хочуть прозорих правил гри, чіткої стратегії розвитку і припинення тарифного здирництва. Вони також не бажають годувати зі своїх бюджетів столичних снобів і сибаритів.
Моральна криза
На жаль, у доведеному до деградації суспільстві, громадяни іноді голосували за осіб з сумнівною репутацією. Наприклад, на Кіровоградщині головою ОТГ обрали одіозного Віктора Лозінського.
Його 20 квітня 2011 року Дніпровський райсуд Києва засудив до 15 років ув’язнення за участь у вбивстві, що сталося 16 червня 2009 року на території мисливських угідь. Пізніше термін ув’язнення скоротили до 10 років. Віктор Лозінський мав перебувати у в’язниці до 1 березня 2020 року. У травні 2019 року з нього чомусь зняли судимість. І ось, тепер одержав перемогу!
Якщо ті, хто називає себе елітою, не керуються соромом і совістю, то і виборці теж не переймаються цими «заморочками».
Небезпечні тенденції
За відсутності національної ідеї, загальнодержавної стратегії, міцної і авторитетної влади поглиблюється інспірований зовні розкол України на проєвропейську і проросійську.
До цього процесу долучаються сили, орієнтовані на Угорщину, Польщу, Румунію і Туреччину, які розгорнули на наших теренах активну діяльність. Зокрема, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто безцеремонно агітував за Товариство угорської культури Закарпаття.
Фактично у нас, як у часи Петлюри, Грушевського, Винниченка, Скрипника і Скоропадського, немає ідеології, яка би об’єднувала державу. Тому вона поступово перетворюється на бізнес-територію і вотчини удільних князів. Їх здебільшого уособлюють латифундисти, олігархи і очільники мегаполісів, які мають значні фінансові ресурси і кадри.
Скоробагатьки створюють партії під гучними назвами, а чиновники — блоки свого імені. У підконтрольних регіонах на нинішніх виборах вони втерли носа загальноукраїнським політсилам. Але це піррова перемога.
Якщо ковдру порвати на клапті, то їх потім буде неможливо зшити докупи.
Україна на практиці трансформується у державу з відцентровими тенденціями, де економічні вигоди переважають над політичною доцільністю, а зиск над інстинктом самозбереження.
Адже головні важелі впливу прямо і опосередковано перебувають у зарубіжних руках. На відміну від доморощених аматорів, тамтешні професіонали грають «в довгу».
Вихід там, де вхід
Оскільки правляча партія у цілому зазнала невдачі і її рейтинг продовжує падати, то це означає глибоку кризу у стосунках між центром та містами і носіями влади – громадянами. Вона сформульована у класичній формулі: «Верхи не можуть, а низи не хочуть». Конфлікт у правовий спосіб здатні розв’язати тільки дострокові парламентські вибори.