Найгостріші питання сьогодення — зміни до державного бюджету. Зокрема — оподаткування пенсій для працюючих пенсіонерів. Крім того, оновлений парламент почав приймати доволі непересічні рішення, яких дуже довго очікувало українське суспільство. Про це та інші нововведення — розмова з народним депутатом України Романом МАЦОЛОЮ.

— Насамперед, хотів би відзначити, що глава держави підписав прийнятий парламентом закон про справедливий суд. Це, по суті, повноцінний старт судової реформи. Паралельно з цим і Верховна Рада демонструє бажання очистити судову владу від, м’яко кажучи, нечесних судів: народні депутати дали згоду на притягнення до відповідальності трьох суддів Печерського суду. І я хотів би наголосити, що це в жодному випадку не переслідування. Ці люди під час Революції гідності виносили завідомо неправомірні рішення, що врешті-решт має довести Генеральна прокуратура в суді.
— Романе Миколайовичу, зміни до бюджету ухвалили. Чи могли б ви не проголосувати за них?
— Не зміг! Поясню чому. Повірте, мені було б набагато простіше прийти сьогодні до вас і, кивнувши на уряд чи Верховну Раду, сказати — то все вони придумали. А я за те, щоб був дешевий газ і курс долара не такий, як сьогодні, і все інше… Так, в принципі, і роблять окремі мої колеги по сесійній залі. Війна в Україні триває. Я уявляю радість у коридорах адміністрації президента Росії, якби йому принесли звістку — українські парламентарі не проголосували за зміни до бюджету… Західні партнери відвернулися, країну за кілька місяців очікує колапс. Навіть воювати не потрібно — самі через свою нерозважливість впадуть. Тож хочу закликати усіх нас до єдності, яка, як ніколи, потрібна нам сьогодні, у час випробувань. В нас іншого виходу не було: або ми погоджуємося на умови інвесторів, Міжнародного валютного фонду, або країни не буде. Не ми даємо гроші — ми їх просимо. І, відповідно, не ми диктуємо правила.
— Але ж ці рішення Верховної Ради щодо змін до Державного бюджету викликали у суспільстві неабиякий резонанс…
— Політика — це, насамперед, відповідальність перед людьми, перед майбутнім країни. Рішення Верховної Ради, яким би воно непопулярним не виглядало, якраз і викликане відповідальністю. Потрібно бути чесними — нині ми переживаємо важкі часи. Країна перебуває не лише у стані війни із зовнішнім агресором, але й у стані гострої економічної кризи. Задля збереження країни, задля нашого майбутнього ми пішли на цей крок.
— Тепер про найболючіше. Чи варто економити на пенсіонерах?
— Давайте будемо говорити всю правду. Це рішення стосується в першу чергу державних службовців. У важкий для держави час їм потрібно визначитися — або отримувати пенсію, або отримувати зарплатню. Це неморально і несправедливо — отримувати подвійні виплати від держави. Що ж до інших категорій працюючих пенсіонерів: ми не можемо відмовитися від їх досвіду, вміння і просто заборонити працювати, перебуваючи на пенсії. І ніяких обмежень для тих, хто отримує пенсію до 1430 гривень. Якщо ж людина отримує більшу пенсію, то вона сплатить 15 відсотків податку і з зарплати (як робили до цього), і з пенсії.
— А що робити пенсіонерам та звичайним працівникам, зарплата яких не збільшилася? Платити за комунальні послуги левову частку доходів?
— Вихід є. Його знайдено не сьогодні і не вчора. Це — субсидії. Вони покриватимуть витрати на комунальні платежі. Для цього передбачили понад 15 мільярдів гривень.
— Але люди часто зустрічаються з бюрократичними перепонами, чергами при їх оформленні…
— Уряд запевнив народних депутатів і всіх українців, що процедура отримання субсидій спроститься. Переважна більшість проблемних питань при оформленні субсидії — як-то: заробітчанин у сім’ї, або офіційно не оформлений на роботі, або й покинув давно родину і повіявся бозна-куди тощо, — вирішиться. Звісно, багато чого залежить від виконавців на місцях, від інформування людей. Я вже дав доручення керівникам своїх громадських приймалень уважно вивчити всі нюанси надання субсидій. Працюємо у тісній співпраці з райдержадміністраціями, місцевими радами. Невдовзі розпочнеться навчання соціальних працівників. Це серйозний виклик перед усіма службовцями, щоб не залишити поза увагою жодного жителя міста і села нашого округу. Якщо ж я отримуватиму інформацію, що чиновники ігноруватимуть потреби людей, залишатимуть їх на самоті із нерозв’язаними проблемами — я знайду можливість вплинути на їхню поведінку.