Моя добра знайома — колишня хмельничанка, а тепер жителька іспанського міста Саламанка — Вікторія Маркова працює у фірмі, яка займається перевезенням негабаритних конструкцій і виконанням нестандартних робіт. Оскільки Вікторія часто виставляє в Інтернет знімки робіт, які виконує фірма, я їх з цікавістю переглядаю, бо так є можливість побачити звичайні робочі будні звичайних людей за кордоном. Найчастіше, немає потреби у додаткових коментарях, аби зрозуміти, що зображено на знімках.
Але на одній з останніх світлин зафіксований процес демонтажу покрівлі з азбестоцементного шиферу. «Ну і що? — запитаєте ви. — У нас також демонтують шифер, адже строк його використання 30 років».
Так то воно так. Але робітники, які знімають шифер, зодягнені у такі захисні комбінезони, які в Україні використовуються хіба що у ковідних відділеннях лікарень! Та й то не у всіх…
З цікавості запитав:
– А що далі робите зі знятим шифером?
І тут настав час дивуватися. Бо виявляється, він не підлягає переробці, оскільки досі немає технології безпечної утилізації. Тому його складають у спеціальні упаковки і закопують в землю у відведених місцях. Особливо небезпечним вважається той покрівельний матеріал, який має тріщини, сколи чи відламані частини.
А ще в Іспанії почали виплачувати компенсації рідним тих, хто помер від раку під час будівництва метро Мадриду, де широко використовувався цей матеріал, або працював на фабриці, яка його виробляла. «Дуже великі компенсації, — повідомила Вікторія. — Хоча минуло вже багато років. Є випадки, коли жінки захворіли на рак лише тому, що прали робочий одяг чоловіків».
Азбест класифікується Міжнародним агентством з вивчення раку як канцероген для людини. Тому Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) радить припинити використання всіх видів азбесту — як найбільш дієвий спосіб прибрати хвороби, що викликаються ним.
З січня 2005 року застосування азбесту в Європейському Союзі заборонене. Всього ж у світі 60 країн повністю або частково відмовилися від використання цього матеріалу. Мабуть, це ті країни, де влада турбується про здоров’я своїх громадян, діючи відповідно до гасла колишнього прем’єр-міністра Великобританії Маргарет Тетчер: «Найголовнішим ресурсом є людина. Державі лише потрібно створити основу для розквіту таланту людей». Україна ж до них не належить, бо у нас не те що ніякої державної програми немає, а жодна політична сила у передвиборчому ажіотажі не обіцяла і навіть не згадувала про існування такої проблеми. А вона ж у нас на кожному кроці…
І схоже на те, що винахідник цього азбестоцементного покрівельного матеріалу чеський інженер Людвіг Гатчек, назвавши його 1901 року «етерніт» («вічний»), мав на увазі саме проблему, яку людство отримало разом із шифером.
Gismeteo 
