Саме така асоціація виникає від споглядання того, як США та Німеччина полюбовно домовилися про завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2». Великі чи й ду-у-у-же великі гроші переважили доцільність сприяння захисту України від російської агресії. Бо порожня газогінна труба не лише завдає нашій державі колосальних економічних збитків, але й повністю розв’язує руки Росії для розгортання повномасштабної збройної агресії.
Ні, на словах Вашингтон та Берлін і надалі запевняють, що готові захищати суверенітет України, якщо Росія щось там десь колись раптом недружнє ніби вчинить... Проте після фактичної безкарної денонсації очільником Кремля Будапештського меморандуму у 2014 році, будь-які агресивні дії «маленького сірого чоловічка» у кращому випадку викликатимуть «глибоке занепокоєння». Саме тому й відчайдушний заклик міністра закордонних справ Литви Ґабріелюса Ландсберґіса щодо необхідності надання Україні плану дій щодо членства в НАТО в обмін на завершення будівництва «Північного потоку-2» пропустили повз вуха як лідери європейських країн, так і США.
І сталося це не в останню чергу ще й тому, що українська влада не змогла запропонувати хоч якусь прийнятну модель розв’язання проблеми «Північного потоку-2» з урахуванням інтересів України. А ця ситуація ще раз засвідчила, що і США, і Німеччина роблять все виключно у своїх інтересах. Тому не треба на них нарікати, а брати приклад і робити своє, для своєї вигоди і в своїх інтересах, насамперед, нарощуючи Збройні сили.
Коли ж наша влада якось дуже невпевнено спробувала натякнути, що рішення Німеччини та США її аж ніяк не влаштовують, з Вашингтона надійшов заклик не критикувати їхнє рішення, а з Берліна почувся владний окрик-нагадування (швидше, схожий на шантаж) про обов’язковість виконання формули Штайнмаєра. Нагадаю, що за цим планом колишнього міністра іноземних справ Німеччини, припинення війни на сході України повинно розпочатися з виборів в ОРДЛО, а вже потім встановлення контролю за українським кордоном і все інше за списком.
Споглядаючи те, як РФ вибірково дотримується підписаних нею міждержавних угод і тих же Мінських домовленостей, можна з повною певністю стверджувати, що контролю над кордоном Україна не отримає доти, доки це буде не вигідно північним сусідам. А те, що вони навіть не думають повертати окуповані території, підтверджує активна (в тому числі й примусова) видача російських паспортів тамтешнім жителям та підготовка їх до участі у російських виборах. Загалом же заступник глави адміністрації президента Росії Дмітрій Козак в інтерв’ю Politique Internationale, опублікованому на сайті російського посольства у Франції, заявив, що з 2016 по 2020 роки громадянство РФ отримали 978000 громадян України.
Мабуть, саме цей факт зіграв вирішальну роль у підписанні Президентом України Володимиром Зеленським указу, який увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про додаткові заходи з координації реалізації державної політики у сфері громадянства», ухвалене 16 липня. Тепер посадовці, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані повідомляти про відсутність громадянства (підданства) іноземної держави, а також про подання документів, які дають право на постійне проживання на території іноземної держави.
Gismeteo 
