Доля України нині непокоїть весь світ. За останні дев’ять місяців у Європейському Союзі відбулося 222 зустрічі щодо нашої держави. Призвідником стурбованості передусім стали дії біснуватого Путіна, який спершу нахабно анексував Крим, а потім руками своїх посіпак-сепаратистів розв’язав війну на Донбасі. Санкції світового співтовариства, ізоляція Росії, що призводять до падіння її економіки, трохи пригасили загарбницький шал. Однак Росія і самопроголошені ДНР та ЛНР грубо топчуться по Мінських угодах, які мали б забезпечити мир на цій багатостраждальній землі.

Минулого тижня не було й дня, щоб бойовики десятки разів не вчиняли провокацій на сході. Населені пункти Піски, Горлівку, Щастя, Гранітне, Авдіївку, Широкине вони обстрілювали з мінометів, танків і «Градів», використання яких заборонене Мінськими угодами. Били не тільки по блокпостах, позиціях українських військових, а й по житловому сектору.
Обстріли, як показала дійсність, особливо посилюються після прибуття так званих гумконвоїв із Росії, які передусім везуть озброєння, боєприпаси, пальне. Робиться все, аби тримати Україну в напрузі, відволікати величезні ресурси на армію і тим самим не давати розвиватися економіці. Захід після тривалих роздумів і зволікань нарешті почав енергійніше допомагати українським воякам технікою, засобами зв’язку, сучасною амуніцією, приладдям.
Днями на Яворівському полігоні Львівської області розпочалися спільні українсько-американські навчання, що триватимуть вісім тижнів. Десантники США передаватимуть нашим воїнам досвід ведення операцій, виживання в екстремальних ситуаціях, інші навички. І Канада зголосилася посприяти українцям у підготовці армії. Великобританія, Польща також підсобляють нашим Збройним силам. Усі розуміють, що зупинити агресію Путіна можна лише разом.
Тільки спільними зусиллями можна підняти з колін і економіку України, яка, образно кажучи, хвора, квола. Промислове виробництво в березні скоротилося на 21,1 відсотка, експорт товарів за перші два місяці року впав на 33,7 відсотка й становить лише 5,9 мільярда доларів. Списувати все на війну не гоже. Ми черепашачими темпами просуваємо реформи, недостатньо боремося з корупцією, яка роз’їдає державу. Днями міністр фінансів України Наталія Яресько на прес-конференції з гіркотою сказала, що в державі реформи тривають аж 23 роки, ведеться погане економічне управління та не дотримуються закони. А за останні п’ять років правління Януковича розкрадено національне багатство.
Все це — правда. Зараз украй важливо серйозно взятися за реформування економіки з допомогою західних країн, коштів міжнародних інституцій. Багато знаних фахівців світу готові нам підставити плече, поділитися власним досвідом. Була б тільки воля української сторони швидко рухатися вперед. Треба рішуче проводити деолігархізацію держави, бо купка паратизуючих на надрах, інших ресурсах країни багачів заважає прогресу, поступу, ставить палиці в колеса, коли зачіпаються їхні власні інтереси. Показовий приклад Коломойського, який наче кліщ присмоктався до Укрнафти й не хоче ділитися прибутками з державою. Після цього конфлікту з’ясувалося, що він та інші олігархи жодної копійки впродовж років не платили в казну за користування газовими мережами. А це — мільярди доларів!
Здається, дійшла черга до ще одного олігарха — Ріната Ахметова, котрий є власником величезного холдингу ДТЕК і править бал у енергетиці України, в тому числі й у добуванні вугілля. Днями в столиці відбувся третій з’їзд шахтарів держави, на який з’їхалися майже 800 делегатів із Донецької, Луганської, Львівської та Волинської областей, де працюють добувні підприємства. Говорилося правильно: треба зберегти вугільну галузь, держава повинна закуповувати своє, а не імпортне вугілля, своєчасно розраховуватися з гірниками. Але основним лейтмотивом зібрання було намагання добитися відставки профільного міністра Володимира Демчишина, який стоїть олігарху й керівному менеджменту холдингу, як кістка поперек горла. Чиї ж інтереси захищали делегати? Чому вони три дні поспіль мітингували? Як з’ясувалося, вийшли з протестами на вулицю в інтересах олігарха, який хоче добитися для себе більшої ціни на вугілля. Президент Петро Порошенко заявив після цього, що мітинги шахтарів проплачені та штучні й запевнив, що олігархи отримають по руках.
А що над ними насуваються хмари, також свідчать інші факти. Генеральна прокуратура відкрила справу з приватизації Укррудпрому компаніями Ахметова, Коломойського й Пінчука в 2004 році. Йдеться про заволодіння майном на суму 50 мільярдів доларів. Тоді за смішні гроші хвацькі багачі викупили десять підприємств гірничо-збагачувальної галузі.
Варто зазначити, що на вимогу української спільноти й наших зарубіжних партнерів останнім часом активніше почалася боротьба з корупцією. Хапуг ловлять на гарячому мало не щодня. Правда, до чиновників найвищого рівня поки не добралися, але будемо сподіватися, що після створення Антикорупційного бюро в державі й до них черга дійде.
Що ще примітного відбулося минулого тижня в Україні? Держава відзначила гіркі 29-і роковини Чорнобильської трагедії — найбільшої ядерної катастрофи за всю історію людства. Радіоактивний викид тоді, в далекому 1986 році, був у триста разів більшим, ніж від атомної бомби, скинутої під час Другої світової війни на японське місто Хіросіму. Аварія призвела до радіоактивного зараження сотень тисяч людей, до величезних втрат у економіці. Відголосся Чорнобиля і досі непокоїть, адже зруйнований реактор атомної електростанції становить смертельну загрозу, бо у випадку обрушення конструкцій станеться непоправне — новий викид радіоактивних речовин, яких у череві монстра залишилося ще багато. Позавчора, в день трагедії, Петро Порошенко оприлюднив заяву, в якій зазначив, що за нинішніх непростих часів для України особливо важлива підтримка світової спільноти в подоланні чорнобильської проблеми. Сподіваємося, зазначив Президент, що спільно з країнами-донорами ми зведемо надійне й безпечне укриття над зруйнованим енергоблоком. За підрахунками спеціалістів, для завершення будівництва укриття, яке планується на 30 листопада 2017 року, ще потрібно 500 мільйонів євро.
Щож, зачекаємо. А от чекати вступу до європейського дому, двері перед яким зачинив під диктовку Росії Віктор Янукович, Україна довго не хоче. Прикметно, що чим більше казиться, лютує й капостить українцям Володимир Путін, то нас хочуть пошвидше бачити в Європі. Минулого тижня ще кілька країн ратифікували Угоду ЄС — Україна. Тепер їх уже чотирнадцять, рівно половина. Позавчора Петро Порошенко і президент Європейської Ради Дональд Туск обговорили останні деталі підготовки до київського саміту Україна — ЄС, який присвячується реалізації Угоди про асоціацію та політичним і економічним реформам в Україні, включаючи питання фінансової та іншої допомоги Євросоюзу.
Символічною щодо нашого європейського майбутнього є ще одна подія минулого тижня. Надійшло повідомлення з Укрзалізниці, що незабаром відкриють новий залізничний швидкісний маршрут Харків — Київ — Львів. Нічний потяг буде в дорозі лише десять годин! Якщо так рухатимемося в усьому, Європа нас прийме радо!