Україна – одна із найдавніших націй Європи – будує сьогодні одну з найновіших держав. Наше коріння з Київської Русі. Над нами панували кому не лінь: поляки, росіяни, румуни, чехи, угорці, турки… Та й нині агресивний північний сусід, переносить прикордонні стовпи на сході України і в Криму та вбиває наших співвітчизників.
Маємо 30 років незалежності України, і цим потрібно гордитися, адже вижити в цьому цинічному і зрадливому світі – це вже перемога. Бо хто знає історію, той погодиться, що незалежність України не тривала так довго, як зараз.
Україна, з усіма своїми вадами розвитку, відбулася як демократична країна, на відміну від Росії та Білорусі. Разом з тим, всі ми пам’ятаємо, які гарні стартові можливості у нас були на початку 90-х років. І чому так сталося, що сусідка Польща потрапила до Євросоюзу і НАТО, а Україна до списку багатіїв Forbes?!
Причини на поверхні. Маємо проблему еліт, кризу кадрів та політичну корупцію. Жадібність наших політиків працює проти державності.
Через зволікання з реформами, ми отримали в подарунок олігархію та слабкі інститути влади, корумповані суди та постійні кризи.
За часи сталінських репресій відбувся дарвінівський відбір навпаки. Загинули в першу чергу розумні, чесні, сміливі. Вижили хитрі, підступні пристосуванці. І сьогодні ще маємо постгеноцидне відлуння тих часів, яке негативно впливає на державне будівництво.
Як тільки з’явиться політик, здатний об’єднати країну, – Чорновіл – вбили. Тільки з’явиться господар, здатний відродити економіку країни, – Кірпа – не стало. Тільки з’явиться талановитий політик Кушнарьов і багато інших – вбили, отруїли.
Україні, як повітря, потрібні молоді герої і чесні політики, а з’являються цинічні демагоги і брехливі корупціонери.
Нам потрібен час і терпіння. Щоб Україна трансформувалася в щось успішне та стале, вона мусить пройти певні етапи. Ми сьогодні десь у середині цього процесу. Нові покоління створять кращі політичні еліти і побудують громадянське суспільство.
А ще нам усім треба не боятися знати свою історію. Адже боротьба за Україну продовжується. І це світоглядна війна. Серед українців ще багато тих, хто не розуміє взагалі, що відбувається, що це за країна, хто вони, звідки.
Якщо не будемо знати, хто ми – зникнемо. Тому нації, які цінують себе, завжди виборюють свою історію. А нації, які її не мають, крадуть і фальсифікують історію.
Мої симпатії завжди були лише на стороні України. Український народ ніколи не скориться, хоча імперський апетит Росії росте, а її “п’ята колона” підриває міцність нашої держави.
Насправді, за все в цьому житті потрібно боротися, а за Україну – особливо.
Gismeteo 
