Найрезонанснішою подією минулого тижня сподівано-несподівано стали вибори до Держдуми Росії. І навіть не тому, що у північного сусіда передбачувано з великим відривом від своїх політичних «конкурентів», бо там вже давно немає опозиції, як такої, лідирує провладна «Єдиная Россия». І не тому, що на думку експертів ті вибори в РФ не мають нічого спільного з демократією, бо до участі в них влада допустила тільки «обрані» нею ж задовго до виборів партії. І не тому, що хтось плекав надії на прихід до Думи «нових людей», які поставлять руба питання повернення Україні Криму та припинять війну на сході. І навіть не тому, що ОБСЄ відмовилася направляти своїх спостерігачів на ці «вибори», а ПАРЄ надіслала до Москви лише п’ять представників.

А тому, що кремлівські правителі наплювали на всі існуючі міжнародні закони і залучили до «виборів» не тільки жителів окупованого Криму, але й ОРДЛО, 150 тисяч з яких нібито проголосували дистанційно, і ще 50 тисяч особисто. При цьому, багатьом із тих, кого привозили для голосування в Ростовську область, паспорти РФ видавали безпосередньо перед дверима виборчих дільниць.
У такий нахабний спосіб, забувши всі свої попередні заяви і запевнення з найвищих світових трибун про те, що Росія не є стороною конфлікту і її громадяни в Україні не воюють, а все, що відбувається на Донбасі, то – «громадянська війна», Москва веде гібридну окупацію українських територій. Тепер же українська влада (якщо вона, звичайно, на це наважиться) може цілком умотивовано заявляти на весь світ, що проти України ведуть війну громадяни РФ, адже паспорти цієї держави-агресора, за визнанням самих російських чиновників, отримали понад 600 тисяч жителів самопроголошених ЛДНР, значна частина з яких бере участь у бойових діях. Багато це чи мало у процентному відношенні від загальної кількості тамтешнього населення, судити важко, адже досі не відомо, скільки людей там дійсно проживає, бо результати «перепису», проведеного ще 2019 року, й до цього часу не опубліковані.
І хоч господар Кремля чомусь не наважився відкрито організувати традиційні виборчі дільниці на окупованих територіях, там працювали 396 інфоцентрів для дистанційного електронного «голосування». Такі собі гібридні виборчі дільниці, які ніби і є (на них же наче проголосувало близько 150 тисяч «новых русских». Тільки хто і як це перевірить?), і яких ніби й немає, бо ні бюлетенів, ні скриньок, ні членів комісій, ні спостерігачів…
Та й це ще не все. Виявляється, що до загальнофедеральної прохідної частини списку партії «Справедливая Россия» включені одіозний бойовик так званої ДНР Захар Прилєпін та «міністр зв’язку ДНР» Сергій Яценко. Від регіонального списку «Єдиной России» по Ростовській області  балотувався  ватажок самопроголошеної ДНР у 2014 році  Олександр Бородай. Не виключено, що ці персонажі з’явилися у виборчих списках лише з однією метою, аби згодом вигулькнути у складі російської делегації в ПАРЄ, поверненню якої до цієї поважної організації у 2019 році активно сприяли Німеччина і Франція – учасники нормандської четвірки!
І все це відбувається на тлі активізації обстрілів на лінії розмежування, що призвело до значного зростання кількості загиблих та поранених захисників України. Так, лише за останні вихідні спостерігачі ОБСЄ зафіксували понад 300 випадків порушення тиші. Такого ось маємо «щирого брата». Схоже, він з тих родичів, про яких в народі кажуть, – як чорт козі дядько!
Про окупацію Криму Росією та війну на Донбасі говорив у середу на засіданні Генасамблеї ООН і Президент України Володимир Зеленський, відзначивши напередодні, що «ми повинні не тільки говорити, а й вимагати відповідних дій». З балаканиною, здається, все гаразд. Чого не скажеш про «відповідні дії»…
І на закінчення хотів би згадати про трагедію, яка сталася в Пермському державному університеті, де 18-річний студент влаштував криваву розправу. Здавалось би, де та Перм, а де Україна? Тільки ось батько того стрільця свого часу воював проти України найманцем на Донбасі. Така ось сімейна убивча спадкоємність…