До якого ж це спортзалу побіжить сімдесятирічний Іван Петрович чи його дружина (й ровесниця) Валентина Степанівна? І навіщо їм туди бігти, питаєте? Та звісно ж, аби тисячу гривень витратити, які пообіцяв минулого тижня Президент України всім вакцинованим від коронавірусу. А літнє подружжя якраз вкупці й вакцинувалося двічі, ще у вересні. Тому й приємну новину про такий ось бонус зустріло схвально. Однак чекало на них прикре розчарування. Бо за ті гроші можна тільки у кіно або театр піти, музей або спортивний клуб, поїхати поїздом або полетіти літаком у межах нашої держави.

 Живе ж вакциноване подружжя у віддаленому селі, за 20 кілометрів від колишнього районного центру. Але навіть у тому центрі гроші не витратиш, бо немає ні музею, ні, тим більше, театру чи фітнес-клубу… Однак у будь-якому випадку треба зареєструватися у застосунку «Дія», а смартфона у них немає, навіть одного на двох…
 Ідея виплати по тисячі гривень кожному двічі вакцинованому громадянину викликала далеко не однозначну реакцію українців. В основі своїй позитивна (як додаткове заохочення вакцинуватися проти COVID-19), вона, здається, не врахувала інтереси усіх. Адже, якщо молоді буде нескладно використати ці гроші, які прийдуть на віртуальні картки, то людям старшого покоління, особливо у сільській місцевості, бачимо, це буде практично неможливо. Втім, за словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, програма виплати цих грошей спрямована ще й на підтримку напрямів бізнесу, які найбільше постраждали під час карантинних обмежень. Окрім того, пообіцяли, все ж таки, згодом повідомити, як зможуть використати гроші ті, для кого «Дія» недоступна. Що ж, почекаємо.
 Загалом про виплату віртуальної тисячі не говорив нині хіба що дуже лінивий. Соцмережі взагалі вибухнули безліччю мемів та фотожаб. І вакциновані, і невакциновані гуртом добряче повеселилися.
 Можливо, це сміх крізь сльози, адже, здається, за останні рік-два ситуація настільки тривожною ще не була. За кілька днів — зима, а ми щоразу тільки й чуємо про можливість віялових відключень електроенергії, про катастрофічну нестачу необхідної кількості вугілля на складах, про здорожчання газу. Хоч влада нас намагається запевнити, що перезимуємо у теплі й зі світлом, що здорожчання тарифів до кінця опалювального періоду у жодному випадку не буде, спокійніше на душі від того не стає. Бо народ тепер боїться не лише холоду. Ще більшої напруги додають повідомлення про накопичення майже 100-тисячного війська Росії біля наших кордонів і про можливість його вторгнення в Україну.
 Держсекретар США Ентоні Блінкен ще 12 листопада висловив занепокоєння пересуванням російських військ на кордоні з Україною, зауваживши: «…Ми не знаємо, які наміри Росії… Відомі випадки, коли Росія накопичує сили на кордонах з Україною, заявляє про якусь провокацію з боку України і потім здійснює вторгнення».
А вже 21 листопада цього року керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов заявив, що напад РФ можливий у кінці січня — на початку лютого 2022-го. Найімовірніше, він може складатися не лише з артилерійських та бронетанкових атак, а й з десантних та авіаційних ударів на сході держави тощо.
 Підкинуло дров у багаття й опублікування звіту групи розслідування Bellingcat про зірвану операцію українських спецслужб, яка нині відома усім як «вагнергейт». Хто злив інформацію — ось основне питання. На жаль, поки що чіткої відповіді суспільство не отримало. Чи буде вона?
 Ось так і живемо: у тривозі, зневірі, очікуванні біди. Від того ще довшими стають листопадові ночі. Тому так відчайдушно хочеться побільше сонця, надії та впевненості у завтрашньому дні.
Тримаймося!