Черговій сесії Хмельницької обласної ради передувала протестна акція під стінами головної адміністративної будівлі Хмельниччини. Її ініціювали майже сто водіїв екстреної допомоги.
Доведених до відчаю людей можна зрозуміти. За каторжну роботу у три зміни без свят і з «плаваючими вихідними» вони отримують на руки трохи більше 3,5 тисячі гривень. Оклади настільки мізерні, що про них навіть соромно говорити — 2080 гривень.
Від «реформи», присланої з-за океану «великими білими братами» Уляни Супрун, потерпають не тільки туземні пацієнти, а й працівники медицини.

Ніч із понеділка на вівторок, напевно, стала однією з найтемніших для України, хоч більшість наших громадян цього й не помітила. Її можна порівняти хіба що з ночами загибелі наших захисників в Іловайському котлі, Дебальцівському оточенні та з останньою добою оборони Донецького аеропорту. І всі ці події — і давні, і теперішні, хоч і відбувалися далеко одна від одної, та міцно пов’язані між собою... кров’ю українців.

Зізнаюся чесно, останнім часом мене від українських політиків починає нудити.

Одним із головних викликів децентралізації є наповнення бюджетів об`єднаних територіальних громад. Але де ж на це можна вигідно взяти кошти?

Чергове засідання колегії облдержадміністрації стало найспекотнішим із тих, на яких довелося бути присутнім. І, звісно ж, справа не в літі, а в порядку денному. Його родзинкою, а точніше цвяхом у домовину так званих «реформ», стало обговорення проблем в енергетичному секторі.