Молода родина Дзюбів – Анна з чоловіком Ігорем, синочками Іваном і Макарчиком, новонародженою донечкою Катрусею – потроху обживається на Дунаєвеччині, куди переїхала з Красногорівки Донецької області. Зволікати з переїздом часу практично не було, бо молода жінка була при надії, тож задля безпеки майбутнього немовляти потрібно було терміново виїжджати з надто небезпечного міста. Постійні звуки від обстрілів не давали ні на мить спокою, психологічна напруга була на межі, тому, зібравши найнеобхідніші речі, вони покинули свою маленьку батьківщину. Куди навряд чи колись вже повернуться. Війна змінила все…

Аня з ніжністю пригадує знайомство з майбутнім чоловіком. Тоді, в 2015-му, вони закохалися й одружилися. Ігор народився у Красногорівці, а вона – з довколишнього села Успенівка. Подружжя проживало деякий час у Волновасі, а потім у Красногорівці. Тішилися народженню двох синочків і чекали на поповнення в родині, проте з повномасштабним вторгненням росії, життя змінилося назавжди. Зараз на Донеччині залишилися їхні рідні та друзі. Аня розповідає, що люди до останнього не покидають свої домівки, проте війна не залишає їм вибору. Все палає, постійно чути вибухи та обстріли, гинуть люди. Тож залишатися там надзвичайно небезпечно.

…Під монотонні звуки коліс на залізничних коліях прийшло хоч якесь заспокоєння, родина знала, що невдовзі вони всі будуть у безпечнішому місці. З кожним кілометром віддалялося моторошне відчуття повної незахищеності та невідомості, яке фактично не полишало Аню та чоловіка на окупованій Донеччині. Спершу вони переїхали з Красногорівки до Покровська, зі сподіваннями, що там хоч трохи буде безпечніше. Проте вибухи та обстріли й там не вщухали. Тому, сівши на потяг, вони усвідомили – це квитки в один кінець…

І от гостинна Дунаєвеччина зустріла молоду сім’ю вимушених переселенців на своїх просторах. Вони попрямували сюди невипадково, адже тут проживають дві сестрички Ані. Молода жінка з приємністю ділиться враженнями від знайомства з дунаївчанами – такими гостинними й щирими людьми. Голова Дунаєвецької міської територіальної громади Веліна Заяць разом із своєю потужною командою подбали, щоб у родини Дзюбів було житло, всі необхідні речі – одяг, засоби гігієни, іграшки для дітей тощо. А головне – з’явитися на світ донечці Катрусі (необхідно було проводити кесарів розтин) допомогли місцеві лікарі, забезпечивши весь пакет необхідних медичних послуг для породіллі абсолютно безкоштовно. Відчуття захищеності та безпеки після пережитого нарешті з’явилося в молодої мами, а інакше й бути не могло – щодня небайдужі люди їй допомагали та підтримували, не залишаючи з проблемами наодинці. За це вона висловлює неабияку повагу дунаївчанам.

І тепер, гуляючи з дітьми на вулиці, Аня та Ігор не здригаються від обстрілів, як це було на сході. І, заглядаючи в щасливі очі дітей, мріють про одне: щоб вони росли під мирним небом.