У Хмельницькій дитячій школі мистецтв відбулося вручення відзнак благодійної організації «БФ «Спілка матері миру».

Незважаючи на негоду, в залі зібралося чимале товариство. Третина присутніх ― матері, дружини та діти полеглих бійців. Коли залунала пісня-реквієм “Пливе кача по Тисині”, заплакали навіть чоловіки. Слова її близькі багатьом, ― незліченна кількість страждань випала на долю українців в останні роки. У хвилини зажури згадалася і Небесна Сотня, і учасники російсько-української війни, і найдорожчі та найрідніші татусі, котрі більше ніколи не переступлять поріг рідної оселі, не глянуть у дитячі очі, не заспокоять дружин. Розраду серцям принесла спільна молитва за полеглих та зіслання миру на Україну.
У вступному слові голова фонду «Спілка матері миру» Віра Швед (відома нашим бійцям як «Мама Віра») говорила про  байдужість: “Ми їздили містами та селами і бачили, що люди співають-гуляють, ігноруючи сиріт  та вдів. Звертаюся до всіх: не забувайте про героїв, котрі вас захищають, лежать у лікарнях, склали голови на полі борні. Ви не заберете свої мільйони у могилу! Що ж ви скажете дітям та внукам? Що ви зробили для України?”.
На сцену для одержання відзнак фонду піднімалися рідні полеглих бійців. Діти, плачучи, приймали у долоньки нагороди. У мене серце стискалося і пекло від споглядання за родинами, яким  війна принесла невимовне горе (на фото).
Затим присутні віддали шану героям Майдану, воїнам АТО та волонтерам. Серед них ― бійцю Дмитру Ольховику, для котрого Хмельниччина стала другою батьківщиною.  Дмитро мешкав у Криму.  Підтримав Революцію гідності на півострові, а коли почалася війна на Донбасі, пішов на фронт добровольцем. Воював,  потрапив у полон — під Дебальцевим.  За час неволі  молодий хлопець перетворився на старезного діда. Бойовики його поміняли задля кількості, сподіваючись, що з Дмитра нічого не буде. Та хлопець вижив. Лікувався спочатку в Дніпропетровському, затим Старокостянтинівському та Хмельницькому шпиталях. Нині ним опікуються хмельницькі волонтери. Подвиг цього юнака присутні вшанували стоячи.
Про вдячність нашим захисникам — і мертвим, і живим — говорила представник фонду Алла Мельник: “Не забувайте про добровольців! Скільки їх безіменних лежить у полях?! За один лише день у Дніпрі поховали дванадцять невідомих бійців!” (загалом з початку війни на Краснопільському кладовищі поховано 281  невідомого захисника України, з них, за результатами ДНК-експертизи, встановлено імена 157-ми ― авт.)”. І запевнила, що незабаром на Поділлі працюватиме осередок благодійного фонду “Спілка матері миру”, яка об’єднає всіх небайдужих заради закінчення війни, допомоги сім’ям бійців і їм самим. У рамках діючої програми “Пам’ять героїв України”, за благодійні внески, передбачається вшанування пам’яті полеглих.
Червоною ниткою через усю зустріч проходив заклик об’єднатися усій громаді. Лише тоді українці матимуть силу голосу і впливу на тих, у чиїх інтересах продовження АТО. Популістськими гаслами та істеричними випадами ситуацію не покращити. Нині не маємо права дозволити собі бути бездіяльними і лишатися осторонь.
Завершилася зустріч урочистим концертом.