Про надзвичайні проблеми, які виникли у місті Львові із вивезенням твердих побутових відходів, напевно, відомо всім. Інформаційний простір заполонили новини про купи непотребу з цього міста, які виявляють у найвіддаленіших куточках країни. На жаль, сміттєвий хаос галичанського розливу не оминув, зокрема, й Дунаєвеччину.

Чиєсь пильне око вдосвіта одного дня наприкінці грудня запримітило на місцевому сміттєзвалищі поблизу райцентру велику вантажівку. При спробі розвантаження вона загрузла там у болоті і всю ніч марно намагалася вибратися з нього. На місці вияснилося, що цей самоскид належить приватному підприємцю з Кам’янця-Подільського, який донедавна був мешканцем Дунаєвець. (Напевно, саме завдяки цій обставині рідне місто було «ощасливлене» ним купою всякої гидоти). Згідно з шляховим листом, виданим у Львові, сміття мало бути доставлене у Дніпропетровську область. І за це підприємцеві заплатили 27 тисяч гривень. Проте той вирішив добряче зекономити і, домовившись із працівником сміттєзвалища, мешканцем сусіднього з полігоном села, розвантажився вночі в Дунаївцях. Нескладний підрахунок свідчить, що таким чином, відкинувши всі витрати, спритний ділок планував покласти до власної кишені приблизно 15 тисяч гривень навару. Зовсім непогано, як за один день роботи.
Все викинуте сміття, та ще й з добрим «чубком» місцевого, дунаєвецького, було завантажене назад у самоскид, і його випровадили за межі району. Ретельний огляд сміттєзвалища засвідчив, що зафіксований випадок — не перший тут. На підтвердження цього, у мобільному телефоні працівника сміттєзвалища поліція виявила кілька смс-повідомлень про перерахування на його банківську картку грошових сум розміром три тисячі гривень кожне. Напевно такою була плата за службовий злочин. До речі, саме торік у сім’ї сміттяра одружилися двоє дітей. Так-от, розмах весіль відверто вражав: перше з них відбулося за участі 500 гостей, а на друге взагалі були запрошені… 600 осіб. У місцевих очі лопали від заздрощів, мовляв, як таке на зарплату, без позичок, можливо влаштувати?!
Не потрібно бути провидцем, щоб розуміти, що нерозвантажена у Дунаївцях партія львівських відходів, зрештою, опинилася на сміттєзвалищі якогось сусіднього райцентру. І що подібні операції здійснювалися раніше неодноразово й тривають дотепер. Лише очевидна випадковість перервала цей протиправний процес на Дунаєвеччині. Втім, чи остаточно?