Він розмовляв з ненькою по телефону о дев’ятій ранку того фатального дня. Обіцяв,  як повернеться, неодмінно приготує  вареники, бо кухар – першокласний. Не судилося. «Наскрізне вогнепальне поранення грудної клітки…», – напишуть згодом. Під час виконання бойового завдання в Луганській області загинув житель Старокостянтинова тридцятитрирічний Олександр Яроцький.

Олександр народився в Росії. Мама – росіянка, батько – українець. У 1993-му родина переїхала до Старокостянтинова. Сашкові тоді було п’ять.
До військової дисципліни й відповідальності він звик змалку, адже батько — старшина військового підрозділу, ненька – військовий кухар.
Закінчив Старокостянтинівський професійний ліцей за спеціальністю кухаря.  З 2010-го працював слюсарем-ремонтником  у Старокостянтинівській філії ПАТ «Хмельницькгаз».
Під час другої хвилі мобілізації Олександра  призвали: професійні навички кухаря потрібні були на війні. Потрапив тоді у 51-шу, нині – 14-ту  – Володимир-Волинську окрему механізовану бригаду. Пройшов Луганський аеропорт, Іловайськ, Дебальцеве. Дуже болісно пережив смерті багатьох друзів.
Після повернення з війни  працював на  попередньому місці  роботи, проте згодом підписав контракт і  пішов служити. Потрапив у   танковий батальйон 128 гірсько-піхотної бригади. Золоті руки були у хлопця: і в техніці розбирався, й  столярував,  і куховарив. Був справжнім патріотом і вірним другом.
Без батька залишився син. Осиротіли батьки, сестра.