У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 7220, який зобов’яже нас реєструвати усіх домашніх тварин  віком від двох  місяців. Тварині видаватимуть довічний порядковий номер, який прикріплюватиметься до нашийника. І з цим нашийником тварина повинна обов’язково ходити.
 За реєстрацію кожної тварини власнику доведеться одноразово заплатити 180 гривень.

Крім цього, власники тварин муситимуть при переїзді повідомляти в 5-денний термін ветеринарну службу про наявність своїх вихованців; обов’язково відвідувати ветеринарні клініки — не рідше, ніж раз на три роки.
 Буде заборонено розводити потомство вдома — лише у ліцензованих племінних розплідниках і кінологічних клубах, які мають ліцензію. Ховати померлих тварин можна буде лише на спеціальних кладовищах.
 Контроль за нововведеннями пропонується покласти на Нацполіцію. Саме поліцейські матимуть право перевіряти чи носить ваш кіт нашийник, чи в належних умовах утримується собака, чи часом не завагітніли «незаконно» ваші коти й собаки.
 До речі, умертвіння вагітних кішок та собак, їх усипляння в присутності малолітніх дітей буде прирівнюватися до жорстокого поводження з тваринами й каратися, згідно із ст. 299 Кримінального кодексу України, штрафом до 850 гривень або арештом до шести місяців.
 Визначено й суми штрафів за інші правопорушення. Так, від 850 до 1700 гривень (друга сума тут і в інших випадках вказана за повторне порушення протягом одного року) — за неприбирання екскрементів собаки у громадських місцях (крім собак-поводирів). Від 5100 до 20400 гривень — за використання тварин для жебракування. Від 5100 до 20400 гривень — за розведення безпородних домашніх тварин і появи потомства на дому. Від 3400 до 20400 гривень — за відмову від стерилізації тварини. Від 340 до 20400 гривень — за продаж котів і собак з рук без документів.
 Уже те, що наші народні депутати спромоглися приділити увагу проблемам тварин (домашніх і безпритульних), викликає сподівання, що, може (колись, нарешті!), і в нашій країні  почнуть ставитися до тварин  з належною увагою і турботою. Звісно, запропонований законопроект, як віддзеркалення законів інших європейських країн, передбачає цивілізоване ставлення до тварин. Лише гуманізмом повинні керуватися у своєму поводженні з тваринами ми з вами. А от якраз цього нам ой як бракує! Та у нас на кожному кроці навіть своїх, домашніх, не кажучи вже про безпритульних, бідних тваринок мало не кожен вважає за потрібне віником вдарити чи, що ще гірше, носаком  потурити. Про гуманізм, на жаль, годі й думати. Тому, власне, оці перевірки умов утримання ваших тварин дуже на часі.
 Я чула цікаву, точніше, для нашого сприйняття майже неймовірну історію. Кота  з притулку взяла до себе родина. І через певний час відповідні служби приїхали до тієї родини, аби перевірити, чи нормально котику живеться у своїх господарів, які в нього... іграшки. Ви ж, звісно, розумієте, що цей випадок не з нашого життя — авжеж, з французького. Але він повинен слугувати для нас зразком гуманного ставлення до тварин. І, зауважте, головне слово тут за державою. Як вона забезпечить виконання уже прийнятих і ще не прийнятих законів, так воно і буде. Якщо вона організує належним чином притулки для тварин, у яких їх не моритимуть, як нині часто буває, голодом, а належним чином доглядатимуть, значить, українським котам і собакам пощастить.
 Поки що усе виглядає не надто оптимістично. Тим більше, що народ відразу почав обурюватися: мовляв, податок на тварин запроваджують! А й справді, навряд чи бабуся у селі, у якої є один чи два котики, захоче платити гроші за їхню реєстрацію. Та їй (зважайте на наш менталітет!) простіше буде якимось чином їх позбутися: якщо не отруїти, приміром, то винести чи вивезти до найближчого лісу. А якщо це кішка, то взагалі розмова тепер буде короткою: знищити і все!
 Саме тому й відповідати за все має держава. Повинна бути забезпечена безплатна стерилізація тварин, створені притулки, куди можна їх прилаштувати, якщо люди не спроможні доглядати. Їх же може бути просто дуже багато. У моїх родичів, приміром, нині є три коти  й одна кицьочка: в основному, приблудні. Але в них є ще корова, молоко від якої завжди можуть пити тваринки.
 А в мене корови немає, але є аж шість котів! Два дорослих, які живуть у мене уже кілька років (обидва, до речі, прибилися). Двоє кошенят, яких у двомісячному віці (уявіть лишень!) хотіли втопити у ставку якісь нелюди, і ми їх врятували (називаємо тепер  потопельниками). І ще сусідська Мурка, яка якраз у цей період народила на нашому подвір’ї своє дитинча (на щастя, одне). Закуток у собачому вольєрі  і став отим «ліцензованим  розплідником», про який ідеться у законопроекті. Фотки нашого котячого поповнення, звичайно ж, відразу виставили в Інтернет, пропонуючи забрати у добрі руки. На жаль, добрих рук, певно, на всіх не вистачає, тому я щодня тепер думаю, чим мені годувати ненажерливу пухнасту ватагу. Втім, позитивні емоції переважають, адже потопельники знайшли у Мурці свою другу маму.
 Але в разі, коли закон буде прийнятий і вступить у дію, скільки мені треба буде заплатити за моїх котів? Отож-бо, а це ж не породисті, на придбання яких я, припустимо,  добровільно йшла, віддаючи чималі гроші. І таких, як я, тисячі, бо ж не всі у нас, зрештою, без жалю і совісті. Як діяти у такій ситуації? Ветеринари, до речі, побоюються, що може початися масове вбивство тварин — з безвиході. І ніякий закон про жорстоке поводження з тваринами їх не вбереже. Адже за кожним, власне, не зможе наглядати поліцейський. А сусід сусіда, швидше всього,  здавати не буде, бо ж робитиме те саме. От і знову слово за державою бо крім неї вирішити питання не зможе ніхто.
 Адже мало задекларувати наміри, їх необхідно реалізувати. Тому й виникає підозра, чи не хочуть, бува, просто зібрати з нас гроші, а проблеми так і залишаться. І муситимемо ми самотужки запобігати «незаконній» вагітності наших непородистих собак і кішок.  І платити штраф, якщо не впораємося з цим завданням. Як вам така перспектива?
 І що ж, власне, робити, коли справді до вашої оселі прибивається кошеня? Викинути  у найближчий ставок? Авжеж, притулку бо немає. І ще й  зекономите 180 гривень. А совість? Совість можна затлумити, як завжди, звичною фразою: «А що я можу зробити?..»
P.S.  До речі, з електронною петицією до міської влади Хмельницького звернулася Ірина Кравчук з проханням створити у місті притулок для тимчасового утримування  чотирилапих. Особливо у петиції наголошується на необхідності створення стерилізатора для кішок, аби хоч якось вирішити проблему з безпритульними котами. Автор запрошує усіх небайдужих долучитися до розмови і поставити свої підписи  під петицією. Ось вам, власне, і відповідь на питання: «А що я можу зробити?»