Об’єднавчий Собор Української православної церкви відбувся. З приводу цієї події владика Антоній (Махота) та голова Хмельницької обласної державної адміністрації Вадим Лозовий провели спільний брифінг для представників ЗМІ.

Неможливо переоцінити важливість цієї події для України, тому надзвичайну духовну силу відчули прості миряни, які були на площі поруч із Софією Київською 15-го грудня. Слід зазначити, що до цього дня (як частини перехідного періоду) представники духовенства, котрі брали участь у Соборі, вважалися архієреями Константинопольського патріархату Матері Церкви, а вже після Собору отримали тимчасовий статус владик новоутвореної Православної церкви в Україні. Остаточна назва церкви та посад юридично буде затверджена пізніше.
— Ми чекали повернення нам нашого первородства, ми чекали повернення у велику сім’ю православних народів, яке забране у нас із частиною нашої історії. — почав свою промову владика Антоній. — Томос в перекладі означає — документ. Я це називаю «духовним безвізом». Раніше українців як православних не сприймали в світі. Тепер після проведення об’єднавчого Собору і утворення єдиної помісної православної Української церкви, ми маємо входження як п’ятнадцята автокефальна православна церква. Тобто, ми входимо євхаристично, єднаючись через сопричастя однією чашею тіла й крові Христової зі всім іншим православним світом під керівництвом і впровадженням Матері Церкви.
Зараз прибічники Української Православної церкви чекають на шосте січня, коли на Фанару (резиденція Константинопольського патріарха) вручать томос, у якому будуть перераховані усі наші повноваження при вступі у православну родину. Також духовний лідер українського православ’я на Хмельниччині повідомив, що п’ятнадцятого грудня була напружена ситуація з вибором предстоятеля нової церкви.
— Чи було важко протягом собору? — Було. Чи було суперважко? — Було! Тому, що українська доля така — де два українці, там три гетьмани! Вона навіть церковників не може обійти. Ми такі ж люди, як і всі. Але цього разу спільна історія таки навчила, що треба поступитися власними амбіціями, аби ця надзвичайна подія відбулася. Навіть всередині Київського патріархату думки різнилися. До прикладу, владика Михаїл, митрополит Луцький і Волинський, який висувався також, після переговорів вирішив зняти свою кандидатуру, а це крок мужньої людини. Напруга була дуже високою, для мене вона спала лише на третій день, і я розплакався… Бо ми, українці, нарешті навчилися своє українське «его» (духовне, політичне, будь-яке) прибирати на другий план, розуміючи, що історія і нащадки не простили би нам, якщо б ця подія не відбулася. На неї чекали сотні поколінь. Але знаєте, що сподвигло всіх? Не пам’ятаю хто, але один із делегатів собору сказав: «Та нічого ми не можемо тут як люди!» І ось він стає серед всіх і починає наспівувати відому Іісусову молитву «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!»

Далі, за словами виступаючого, підійшов Президент і теж став поруч молитися. Під’їхав Віктор Ющенко (він розпочав цей процес у 2008-му році), доєднався також, потім прибули інші поважні політики й теж моляться. І це відбувалося хвилин сорок, бо настав момент, коли люди не могли визначитися зі спільним рішенням. Потрібне було Боже втручання. А народу, який стояв на Софіївці, зібралося стільки, що не видно було ні кінця ні краю...
Після молитви розпочали знову обговорення в такій атмосфері, що українці, які брали участь у Соборі, зробили свій свідомий вибір. Коли здавалося, що процес заходив у глухий кут, дослухалися до думки Президента. Тож попри всі колізії, відбулися вибори соборно, бо немає в церкві поняття — демократично.
Зі слів голови Хмельницької обласної державної адміністрації Вадима Лозового, митрополит Антоній (Фіалко) також мав брати участь в об’єднавчому соборі, але за станом здоров’я не зміг цього зробити, тому відправив своїх представників, які підтримали це спільне рішення.
Журналісти цікавилися подальшим розвитком взаємовідносин двох гілок православ’я на Хмельниччині і зокрема тим, якою буде доля громад, що підтвердять свою належність Російській Православній церкві.
Владика Антоній зауважив, що у попередні роки не було антагонізму, не буде й тепер. Нині в світовому розумінні немає більше Української Православної церкви Московського патріархату. Після рішення Верховної Ради це буде закріплено в юридичній формі. Людям дано обирати — між єдиною новоутвореною Православною церквою в Україні, якій Вселенський патріарх надає томос, і Російською Православною церквою в Україні. Кожен особисто визначиться, якою дорогою йому йти.
Хмельниччина — поліконфесійна область, православні підтримують добрі стосунки з представниками інших релігій. Антоній не вважає, що на Поділлі об’єднавчий процес буде надскладним. За його прогнозами, після шостого січня все буде спокійно.
Голова ОДА підтримав меседж владики та зауважив, що особистий вибір кожної церковної громади буде захищати поліція, служба безпеки, які контролюватимуть правопорядок в області. Жодних агресивних дій, провокацій бути не повинно. А головне, самі настоятелі храмів мають визначитись з ким вони, з яким народом і кому бажають служити. Внутрішнього фронту влада не допустить. Всі процеси мають відбутися демократично й законно.
— У нас на Поділлі немає «майнових» проблем, — наголосив владика. — Усі церкви Київського Патріархату забезпечені своїми спорудами. Чи буде відхід і перехід? — Буде! Але мені би хотілося, щоб це відбувалось разом із тими владиками, які є. Усі мають розуміти, що до вручення томосу ніхто рішень приймати не буде.
Новим Блаженнійшим став владика Єпіфаній. Єпіфаній із грецької означає Богоявлення, і саме на грецьке Богоявлення він поїде отримувати томос! Отже, на мою думку, це й буде ознакою нового Богоявлення для України. Ми сподіваємося, що владика Єпіфаній стане для нас мудрим наставником, главою і отцем. Він володіє грецькою мовою, що у спілкуванні з греками буде чималим вагомим чинником.
Служитель зауважив, що сьогодні нова Українська церква має вийти на якісно іншу проповідь, на вищий щабель наукового спілкування з різними країнами, оскільки православ’я, як віра значної частини населення земної кулі, передбачає зростання нових небезпечних викликів перед людством, яким треба протистояти. Нова церква не буде мати в своїх стінах жодної йоти політичності, а передусім має бути проповідь Слова Божого. Поля для роботи, для жнив вистачає всім (слід розуміти проповідь Євангелія).
— Зараз очолюю раду церков і спостерігаю, як католики, протестанти, займаються різноманітними напрямками: від гендерної нерівності до соціальної адаптації раніше засуджених, наркозалежних тощо. І я усвідомлюю, наскільки сьогодні потрібен християнський рух. Буде новий статут, нова реєстрація. Нам багато чому доведеться вчитись знову, й можливо, навіть побутовій поведінці на цвинтарях, де повідгороджувались один від одного та набудували такого, що в жодній країні немає! Досить пити горілку на цвинтарі, начебто згадуючи померлого! Потрібно більше молитися! Досить засмічувати штучними квітами могили. Ми ж не носимо їх живим, чому носимо померлим? У багатьох процесах маємо переналаштуватися. Чому за кордоном ми дотримуємося правил, а на батьківщині порушуємо все? Не поважаємо свою країну і самих себе. Нова українська церква повинна змінити всіх нас. Час настав! Ми маємо визначитися в тому, що це наша земля, наш народ, віра. Як йдеться у слові Божому: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть одне одного!..» Старий Заповіт — око за око, зуб за зуб, — маємо відкинути. А Господь все управить, Він мудрий, все розставить на свої місця, — саме так завершив спілкування із пресою владика Антоній.
Після брифінгу журналісти мали можливість поспілкуватись і в довільній формі. Саме під час такого обговорення прозвучала думка про те, що нині діюче законодавство передбачає вирішення майнових та інших питань лише із засновниками церковної громади на місцях. Можливо, в новому законі, за який проголосує Верховна Рада, все буде вирішуватися більшістю голосів членів усієї громади. Оскільки можуть виникнути парадоксальні ситуації, коли більшість громади буде жадати якихось змін, а меншість, і це, можливо, саме засновники, не бажатимуть нічого міняти, нав’язуючи свою волю більшості. Взаємовідносини повинні врегулюватися законодавчо.
Для довідки: на Хмельниччині зареєстровано 996 парафій Московського Патріархату та майже 350 Київського.