Лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користуються соціальними мережам, свідчать дані міжнародного дослідницького проєкту ESPAD. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно 50% – 4 та більше годин. Діти також використовують інтернет для шкільного та позашкільного навчання. Від початку пандемії COVID-19 і до теперішнього часу, повномасштабної війни росії проти України, навчання онлайн стало нормою для більшості українських школярів. Наразі майже 75% українських учнів навчаються онлайн.
Проте інтернет – це не лише освіта і спілкування з друзями. Він може ховати безліч загроз, зокрема, кібер-булінг, порнографію, сексуальне насильство, шпигунство, шахрайство тощо. Тому дорослим важливо навчати дітей безпечному користуванню інтернетом. Детальніше про онлайн-загрози для дітей та про те, як дорослі можуть допомогти створити безпечне інтернет середовище – в матеріалі Центру громадського моніторингу і контролю.
Кібербулінг
Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій: у соціальних мережах, месенджерах, на ігрових платформах. Він може відбуватися через поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах, чи повідомлення або погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.
За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через цькування в інтернеті. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для булінгу.
В Україні працює чат-бот «Кіберпес». У ньому можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.
Сексуальне насильство онлайн
Діти можуть стикатись із сексуальним насиллям в інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену. Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібного переписування можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.
Кібергрумінг — це спілкування із дитиною в інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною для сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.
Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків із дитиною в інтернеті для отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.
До законодавства вже внесені зміни, які б допомогли знизити рівень сексуальних злочинів проти дітей в інтернеті. Проте, IT-хостери та провайдери не бажають втілювати їх у життя, сказала засновниця освітнього проєкту #stop_sexтинг Анастасія Дьякова під час брифінгу у Медіацентрі Україна — Укрінформ. Тому видалити дитячу порнографію з інтернету в Україні практично неможливо.
«Ми порушували це питання в парламенті ще позаминулого року. На жаль, побачили велике лобі IT-хостерів, провайдерів саме в парламенті, які не хочуть робити зміни. У війну ми цього питання не будемо торкатися — ми бачимо, які втрати несуть хостери і провайдери, як багато вони роблять. Але питання в тому, що якщо у вас хоститься дитяча порнографія, ви маєте зобов’язання її видалити. Дуже сумно, коли дитина, яка потрапила в такий злочин, звертається до поліції, поліція не дає адекватного реагування, а потім цей контент (вмісту — модератор) всюди за дитиною ходить по країні, навіть якщо вона переїжджає. Це постійно, все життя травмує дитину», — пояснила вона.
Діти і війна
За даними Держспецзв’язку, росія отримує 80% розвідувальної інформації з відкритих джерел, тобто через соціальні мережі та сайти, у тому числі від українських дітей. Задля безпеки дитини батькам важливо говорити з нею про такі ризики та контролювати контент, який вона бачить в інтернеті.
«Ми маємо в Україні випадки, коли росія налагоджувала в інтернеті контакт з нашими дітьми і різними варіантами здобувала через них інформацію. Це дуже важливі моменти, які треба проговорювати з дітьми», — розповіла Анастасія Дьякова і додала, що важливо вчити дітей правилам публікації повідомлень та спілкуванню в соцмережах.
За її словами, під час війни діти бачать велику кількість насильницького контенту в інтернеті, навіть якщо перебувають поза межами України.
«Це перша війна, яка 24/7 транслюється в інтернеті. У будь-якому куточку світу ви можете бачити, що відбувається. Тому навіть якщо діти є біженцями і перебувають за кордоном, вони бачать величезну кількість насильницького вмісту. З одного боку, це наша можливість доносити світу, що насправді відбувається. Але дуже важливо, по-перше, розуміти, що ми публікуємо. По-друге, говорити з дітьми про те, що вони дивляться, налаштовувати батьківські контролі, говорити, щоб діти не відкривали матеріали, які заблюрено (замилено, замащено, розмито — модератор). Такий вміст часто шокує дорослих — уявіть, як він може впливати на шестирічну дитину», — додала Дьякова.
Рекомендації для дорослих
Міністерство освіти і науки пропонує декілька загальних рекомендацій щодо забезпечення безпеки дітей в мережі інтернет:
— розміщуйте комп’ютери з інтернет-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
— поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в онлайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
— цікавтесь які вебсайти вони відвідують та з ким розмовляють;
— вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі інтернет, наприклад, «Батьківський контроль»;
— наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайновим другом без вашого відома;
— навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
— контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри тощо);
— цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
— навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в online. Вони не повинні використовувати інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
— переконайтеся, що діти консультуються з вами, щодо будь-яких фінансових операцій, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через інтернет мережу;
— інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
— розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
І найголовніше: дитина повинна розуміти, що ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед оберігаєте. Дитина повинна вам довіряти.
Gismeteo 
