По-перше різні вікові групи дітей реагують на факт смерті близької для них людини по-різному.
◾️Маленькі діти (у віці до 5 років) часто не розуміють, що смерть — це назавжди, і можуть запитувати, коли людина, що померла, повернеться. Їхня поведінка може змінитися: наприклад, вони можуть хотіти постійного контакту з батьками чи піклувальниками або проявляти регресивну поведінку, наприклад, мочитися в ліжечку. Така поведінка є дуже поширеною і, як правило, через деякий час припиняється.
◾️Діти старшого віку (від 6 до 11 років) починають розуміти, що смерть — це назавжди (хоча деяким шестирічкам усе ще важко зрозуміти це поняття), і можуть переживати, що інші близькі родичі та друзі теж помруть. Намагаючись зрозуміти, що сталося, вони можуть почати ставити багато запитань. Їхнє горе може проявлятися через гнів і відчування фізичного болю.
◾️Підлітки та молоді люди віком від 12 років уже розуміють, що смерть незворотня і спіткає всіх, у тому числі їх самих. Вони намагаються зрозуміти, чому відбуваються ті чи інші події. Їхні реакції можуть бути різними: апатія, гнів, надзвичайний сум, слабка концентрація уваги.
Найголовніше — не приховувати правду і не відкладати повідомлення. Бажання захистити свою дитину — природне, але краще бути чесним. Коли ви розповідаєте дитині про те, що трапилося, це посилює її довіру до вас і водночас допомагає дитині легше пережити втрату рідної людини.
Не потрібно говорити такі речі, як «померлий зараз на хмарі і дивиться на тебе», або «його Бог забрав», або «він заснув назавжди». Треба сказати, що хоча в житті дитини цієї людини вже не буде, але його любов не зникне безслідно, залишиться з малюком назавжди в його пам’яті. Навіть зовсім маленькі діти розуміють, що таке любов, нехай навіть на своєму рівні.
Чому не можна так говорити?
У дітей можуть формуватися відповідні страхи. Бог забрав - значить він злий і страшний. Заснув назавжди? - а раптом я засну і теж не прокинуся. Ці страхи формуються на основі дитячих фантазій: а що значить сидить на хмарі? де вона? скільки там нагорі померлих? Значить, вони всі за нами дивляться і можуть навіть падати на нас?..
Дитина заслуговує на те, щоб ви з нею залишалися чесними.
Підтримувати своїх дітей, водночас справляючись із власними переживаннями, може бути непросто, тому дуже важливо приділяти час собі та піклуватися про себе.
Національний центр надання психологічної допомоги людям в горі надає психологічну допомогу людям у скорботі, як дорослим так і дітям. На сьогодні відкриті реєстрації до дитячих груп підтримки у всіх центрах України.
Реєстрація за посиланням: https://psyaid.center/registration_children/
Проходження терапевтичних груп допоможуть дитині:
🔹 отримати відчуття безпеки;
🔹 зрозуміти та усвідомити що сталось;
🔹 зміцнити взаємодії у сім‘ї;
🔹поділитися своїми почуттями та отримати емоційну підтримку;
🔹навчитися справлятися з дратівливістю, перепадами настрою;
🔹усвідосити сенс життя після втрати та навчитися жити і зберігати спогади.
Групи проходять БЕЗОПЛАТНО як офлайн, так і онлайн.
Групи проводять психологи, які додатково пройшли навчання по 8-ми кроковій програмі по роботі з втратою для дорослих, дітей та підлітків.
Допис зібрано на основі рекомендацій UNICEF та посібників по роботі із втратою для дітей.
Gismeteo 
