Головному ієрарху Православ’я в минулому не гарантувалася недоторканність.
2 квітня 1821 року уряд Османської імперії отримав звістку про повстання у грецькому Пелопоннесі. У причетності до нього звинуватили Вселенського патріарха Григорія V, котрий був земляком повстанців, хоч незадовго до цього він висловлював турецькому урядові свою найповнішу покірність та лояльність.

10 квітня, на Великдень, його допитали і цього ж дня повісили на центральних воротах патріархії, прикріпивши на грудях напис: “Цей зрадник був першим винуватцем заколоту, спів- учасником і співвітчизником заколотників”.
Через три дні тіло патріарха протягнули по всіх головних вулицях міста для глузування, і з каменем на шиї кинули у море під суворим наглядом, щоб ніхто не витяг і не поховав. Тоді ж в різних місцях Стамбула були страчені шість перших архієреїв Синоду, тіла яких висіли на шибеницях протягом трьох днів.
А 16 квітня тіло патріарха виявили матроси грецького комерційного судна “Св. Спиридон” під англійським прапором. Екіпаж і пасажири його вже знали про страту Константинопольського патріарха. Але шкіпер Ніколо Склаво ризикнув забрати тіло і доправити до Одеси. А рішення про поховання Григорія V в Одеській грецькій церкві приймав сам імператор Олександр І. Похорон відбувся 19 червня.
1871 року, бажаючи урочисто відсвяткувати 50-ту річницю незалежності Греції, її король Георгій І звернувся до російського імператора Олександра ІІ із проханням про повернення останків патріарха на батьківщину, на що і дістав згоду. Спочатку прах патріарха був похований в Афінах у храмі Св. Елефгери, а потім перепохований у соборі Євангелістрії. У квітні 1921 року Григорій V був причислений до лику святих мучеників.