Ще з дитинства Вікторія Тетяйкіна пам’ятає, як на малій батьківщині, в селі Балин Дунаєвецького району, батьки постійно розводили кіз.

«Хоч тоді майже в кожному господарстві обов’язково була ще й корова, — розповідає молода господиня, — але козяче молоко цінувалося більше. В нашому дворі було багато кіз, та особливо чомусь запам’яталася коза Майя, яку я дуже любила. Взагалі ці тварини викликають теплі емоції, а особливо маленькі козенята — такі милі й непосидючі».
Після одруження Вікторія разом із Сергієм живуть у селі Мар’янівка Хмельницького району та виховують двох діток — Валерію і Сашка. «Коли народилася донечка, ми з чоловіком вирішили, що для зміцнення її імунітету немає нічого кращого за козяче молоко. Тож ще вісім років тому купили маленьке козеня». За ці роки Білочка, бо назвали її за чисто-білий окрас, давала немало потомства, проте вона й досі з господарями. «Хоч вона вже трохи постаріла — додає Віка, — але намагається бути корисною, давати молоко й приплід. Останній окіт був складнішим, ніж у попередні роки. Крім того, вже бачу втрату ваги».
Як розповідає господиня, насправді доглядати за козами досить легко. Просто треба пам’ятати, що вони мають утримуватися в належних умовах: у чистих і сухих, з кормом і водою. До того ж, ці тварини ніколи не будуть їсти та пити з брудного посуду чи ясел, тому, за порадою Віки, треба давати стільки корму, щоб вони наїдалися, але не розкидали. «Кози взагалі такі перебірливі в їжі, що попервах не раз заставала в хліві картину, коли вся підлога встелена кормом, — зазначає Віка. — Та згодом зрозуміла, скільки козі треба для ситості, щоб не переводити, так би мовити, харчі».
Отож кожен ранок починається з доїння, а далі вже господарі виганяють козу на випас. Улітку проблем взагалі немає, зазначає Вікторія, скрізь зелень. Але треба пам’ятати про воду, яку обов’язково ставлять біля неї. А вже ввечері підгодовувати дертю, яку можна як запарювати в пійло, так і згодовувати сухою. За день випасу вона не відчуває особливого голоду, тож господарі обходяться без підгодівлі.
Минулими роками Білочка давала до чотирьох літрів молока. Це зараз, через вік, вона потроху зменшує його кількість.
Восени, поки коза ще випасається на вулиці, її треба так само підгодовувати дертю, аж поки вона не стане в хлів на зиму. «От тоді вже знадобляться запаси сіна, бо кози його їдять постійно, — розповідає Віка. — Звісно ж, дерть, терті овочі — буряк, морква, картопля — мають бути в раціоні. Варто пам’ятати й про сіль. Тому брикет повинен лежати в яслах. А ще напування двічі на день.
До речі, малі козенята страшенно непосидючі, тільки й встигай за ними, — каже Віка. — От і наша Білочка колись малою переїла кукурудзи, через яку були проблеми зі шлунком. Крім того, цим тваринам не треба згодовувати зерно, адже воно важке для перетравлювання».
Звичайно, за словами жінки, доводилося й лікувати тварину, особливо після окоту. Стикалися із проблемами нестачі кальцію в організмі кози, бо вона народжувала по троє-четверо козенят. Іноді її ноги викручувало в різні боки, тому під наглядом ветеринара доводилося робити ін’єкції кальцію.
Молоко у кози з’являється відразу ж після окоту. Її треба подоїти і молозивом напоїти малюків. Надалі їх утримують окремо одне від одного. Якщо коза дає багато молока, то його достатньо і для козенят, і для господарів. Коли ж надої досить мізерні (таке може спостерігатися після першого окоту), то протягом двох місяців молоко йде виключно на випоювання козенят.
Для тих, хто ще вагається — чи заводити кіз — Вікторія радить не боятися, а просто бути уважними й пам’ятати, що ці тварини мають утримуватися в належних умовах. І за це обов’язково віддячать смачним і корисним молоком.