Ми – не вічні. А кожна смерть людини є не лише сумною подією, а й юридичним фактом. Отож багато громадян, хочуть вони того чи ні, а мусять стикатися з проблемами оформлення спадщини, яка дістається після покійника. Тому частка спадкових справ досить суттєва в судах, бо зі вступом у спадок рано чи пізно стикається кожна людина. Разом з тим, спостерігаємо правову безграмотність населення, що має поверхневе уявлення про оформлення спадщини. Вінчає все це – складність самої процедури, пов’язана з особливостями законодавства.

Так, у випадку смерті людини відкривається спадщина, яку потрібно прийняти протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, а саме – шести місяців з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим. Однак у ситуації, коли помер хтось з близьких, не завжди думаєш про майно та оформлення спадщини.
Що ж робити, якщо пропущені строки для вступу в спадщину?
Пропущення строку на вступ у спадщину здебільшого виникає у випадку банального незнання законодавчо встановленої процедури, тим паче строків. Нерідко такою причиною є запізніла обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця (в реаліях, коли наші громадяни змушені шукати кращого життя за межами території України).
Існує два найпоширеніші варіанти дій у випадку пропущення строку на прийняття спадщини:
– звертатися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
– отримання від спадкоємців, які прийняли спадщину, письмової згоди на включення вас до кола спадкоємців, що отримають спадщину.
Очевидно, що простіший другий варіант, однак він діє лише у випадку добрих відносин з іншими спадкоємцями. Відповідну письмову згоду від інших спадкоємців, що встигли у строки вступити у спадщину, на включення вас до числа спадкоємців слід подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Важливий момент: спадкоємці, всі без винятку, мають надати згоду, та мають бути однакової з вами черги.

Як показує практика, природне небажання ділитись далеко не завжди робить цей спосіб на поновлення строків на вступ у спадщину дієвим.
Що ж до першого варіанту — судового, то, якщо строк пропущений з поважних причин, спадкоємець має право подати позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. При цьому, на обґрунтування позовної заяви слід обов’язково надати докази поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини.
Правила частини третьої ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Такими суд може визнати лише наявність об’єктивних, непереборних, істотних труднощів (тривале перебування за кордоном, тривала хвороба, строкова військова служба, відбування покарання в місцях позбавлення волі, тощо; але аж ніяк не необізнаність, похилий вік, несприятливі погодні умови, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини).
Відповідно до звернення до суду з позовом необхідно ретельно підготуватися. Слід враховувати, що і для подачі позову є певний встановлений законодавством строк. Так, для такої категорії справ встановлений трирічний строк, який розпочинається з наступного дня після закінчення строків прийняття спадщини. Таким чином, трирічний строк є тим максимумом, при якому можливе поновлення строків на вступ у спадщину навіть судом.
Чи можуть спадкоємці самостійно поділити спадщину між собою?
При вирішенні питання про поділ майна серед спадкоємців перш за все слід зазначити, що спадкування буває двох видів: за заповітом та за законом. Тобто, якщо померла особа не залишила особистого розпорядження щодо передачі свого майна у випадку смерті (заповіту), то перехід прав та обов’язків (спадщини) від особи яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), здійснюється відповідно до черговості, встановленої Цивільним кодексом України.
Згідно з положеннями цивільного законодавства, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Книга шоста Цивільного кодексу України (Спадкове право) не містить прямої вказівки на те, що спадкоємці можуть укласти між собою договір про поділ спадщини, але право на укладення такого договору надається іншими нормами цивільного законодавства України.
Так, статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 1278 Цивільного кодексу України встановлено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. При цьому кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (виділення частки в один окремий об’єкт).
Крім того, спадкоємці мають право на зміну розміру частки у спадщині.
Так, відповідно до положень ст. 1267 Цивільного кодексу України,  частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, проте спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, та за письмовою угодою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.
У договорі про поділ спадкового майна спадкоємці мають право визначити грошову компенсацію тому із спадкоємців, частка якого при поділі майна зменшується. Але компенсація не може замінювати отримання майна у спадщину, оскільки таке застереження у договорі буде вважатися відчуженням майна, а не поділом спадщини.
Таким чином, у договорі спадкоємці можуть визначати, яке майно переходить у власність кожному спадкоємцю, визначити конкретні речі, права та обов’язки.
Договором про поділ спадщини сторони погоджують розподіл самого майна, проте право власності на майно оформляються свідоцтвом про право на спадщину, яке видається нотаріусом з урахуванням домовленостей сторін про розподіл спадкового майна.